Страница 141 из 147
Глава 44
ПОДЯКИ
Я написала цю книгу в розпал пандемії, відновлюючись після операції, коли в мене діагностували автоімунний розлад. На середині процесу написання чернетки померла моя люба бабуся. Тож сказати, що це було важко, — нічого не сказати.
Але.
Я навчилася, що найкращі речі в житті рідко трапляються легко, а найскладніші битви приносять найкращі плоди.
Писати й редагувати «Золоту клітку», можливо, було одним з найважчих досвідів у моєму житті, однак зокрема тому це книжка, якою я дуже пишаюся. І я маю подякувати багатьом за те, що допомагали мені в подорожі.
Спершу — дякую Богові, моїй сім’ї та друзям за те, що були моєю силою і дарували надію навіть у найтемніші часи (нам усім багато випало пережити за останній рік).
Маю подякувати своїй агентці Даніель Бербі за те, що відбивалася замість мене й не давала мені збожеволіти — а водночас якимось чином і сама не втрачала розум через базильйон мейлів, які я тобі відправляла (щодня). Ти моя головна захисниця, і мені навіть висловити важко, як багато ти для мене означаєш. Дякую також усій команді літературної агенції «Нельсон» за те, що ви такі потрясні й продовжуєте допомагати мені втілювати мої мрії.
Надзвичайні подяки моїй агентці з міжнародних прав Дженні Меєр (і всій твоїй команді!) за те, що продовжувала здобувати для мене нові міжнародні пропозиції, незважаючи на складний стан світу. Якось ти жартувала про глобальне домінування, але я більше не впевнена, що то був жарт.
Своїм редакторкам Емілії Родс і Зої Волтон — я дійсно не в змозі висловити, наскільки вдячна вам за наполегливу працю над цією книжкою. Різниця між першою чернеткою і фінальною версією неймовірна, зі стількома додатковими шарами, які я навіть не подумала б подати без вашого розуміння і провідництва. І більше, ніж за редагування, дякую за те, що відстоювали цю серію як могли! (Тепло та обіймашки в студію!) Також хочу подякувати Ґабріель Абат і Мері Верні за вашу додану мудрість і, звісно, копі-редактроці Ані Дебу та пруфрідерці Елен Фаст — ця книжка дійсно є груповим зусиллям!
Щиро й сердечно дякую всій видавничій команді
HMH
Teen
(особливо Джону Селлерсу, Джулі Єйтер, Лорен Венґровітц, Мері Маґріссо, Девіду Гастінґсу, Саманті Берчманн, Тейлору Навісу і Джиму Тірні),
PRH
Австралія
(особливо Дот Тонкін, Тіні Ґумніор, Джесс Бедфорд, Аделаїді Дженсен, Мішель Віндл і Крістіні Джилл, плюс, звісно ж, легендарним Джулі Барланд, Лорі Гарріс і Анджелі Дюк), і
Hodder
&
Stoughton
(особливо Моллі Павел, Кейт Кіган, Медді Маршалл і Сарі Клей). Великі, міцні віртуальні обійми вам усім.
Також дякую моїм міжнародним видавцям і їхнім командам з
Іntrinseca
,
Sperling
&
Kupfer
,
Znanje
,
Maxim
,
Szeged
,
Loewe
Verlag
,
Albatros
/
Fragman
i
De
Boekerji
. Не можу дочекатися побачити ваші чудесні переклади!
Моїм друзям-авторам, як завжди, дякую за невпинну підтримку й заохочення. Вас надто багато, щоб усіх назвати, але знати вас — це честь. Особливо хочу подякувати Сарі Дж. Маас за те, що ти настільки щедра і взагалі просто неймовірна. Твоя дружба — це
таке
благословення (понад шість років — можеш у це повірити?!). І Джессіці Таунсенд: наші спроби щотижневих пляжних прогулянок — найкраща частина мого тижня, частково через собаньчиків, але більше через те, що я мала змогу позависати з такою чудеснючою тобою (бачиш, що я зробила?).
Я впевнена, що позабувала тут людей (можна звинуватити пандемічний мозок?), але збираюся й далі висловлювати свою безкінечну вдячність усім, хто прочитав «Тюремну цілительку» і кому вона сподобалася настільки, що вони кричали про це з дахів: книжковим оглядачам, продавцям книг, бібліотекарям, учителям, дітям, дорослим, батькам, дідусям і бабусям,
усім
. Я сподіваюся, що ви задоволені таким продовженням оповіді про Ківу, але, ну, пробачте за ще один відкритий фінал. Ой. *Ховається*