Страница 89 из 127
Там, майже повністю приховане завісою сипучого снігу, він побачив мерехтливе скупчення маленьких чорних цяток. Це було єдиною ознакою того, що тут щось відрізнялося від усіх інших місць: скупчення мерехтливих цяток, які при уважнішому розгляді виявилися знайомими фігурами світлячків. Світлячків, що сиділи на схилі гори на висоті кількох тисяч метрів.
Кір не був упевнений, що він має рацію щодо цього можливого входу в серце гір Ар’я, адже не міг самостійно перетнути цей поріг, але світлячки здавалися промовистим знаком. А потім, коли він провів рукою по нерівній поверхні крижаного обриву, то відчув легке тремтіння протидії.
Власне кажучи, це було схоже на попередження.
Тепер він повернувся до групи, де всі, крім королеви, були закутані до невпізнання. Чоловік не міг говорити через гучний шум і бурю навколо, але коли він простягнув Алізе свою руку в рукавичці, вона без вагань узяла її. Ця мить довіри не пройшла повз його увагу, і тоді він потягнув її вперед, щоб вона опинилася перед ним. Кір відчув легке запаморочення, коли джинка підійшла до скелі. Незважаючи на все те пекло, яке він пережив, частина його відчула дивне хвилювання, коли вона наблизилася до входу. Якщо його відкриття виявиться вірним, Алізе нарешті зможе отримати свою магію.
Але це також було й останнім невиконаним завданням у його списку.
Якщо все піде за планом, Кір зможе нарешті звільнитися від диявола. Його батько повернеться у світ; його батьки можуть знову бути разом; його брат зможе вийти з підпілля; стародавній борг буде викреслений з книги історії; і, що найважливіше, Ібліс не знищить усе населення Тулану.
Це й
була угода, яку він уклав. Це була та сама жахлива угода, на яку він погодився.
Це був борг поколінь, який успадкував Кір: цілі покоління королів до нього насолоджувалися плодами тієї жахливої угоди, відкладаючи оплату рахунку на потім.
Приблизно століття тому династія Нара — його родина — прийшла до влади у, мабуть, найгірший і найтемніший період в історії Тулану. Імперія, хоч і невелика, була справжньою перлиною; зокрема, вона мала родючі землі, повноводні річки та гори, сповнені магії. Протягом тисячоліть королівство зазнавало нападів з боку жадібних ворожих народів; Тулан був не тільки багатий на природні ресурси, але й довгий час був притулком для джинів, яких приваблювали енергетичні вібрації його насичених магією гірських хребтів. У міру того, як населення джинів ставало щільнішим, зовнішні сили бачили дедалі більші й більші можливості для розширення своїх імперій за рахунок території, яка була не тільки багата на ресурси, але й готова до кабального рабства — на користь класу людей, яких вони вважали недолюдьми.
Століття за століттям Тулан перебував під їхнім натиском.
Століття за століттям ворожі народи боролися за цю землю, як шакали за кинуту кістку, а не за живе легендарне королівство, населене народом з власною історією, традиціями й гідністю. Занадто довго народ Тулану знав лише війну, кровопролиття й тиранію, оскільки зовнішні сили намагалися розірвати цю землю на частини.
Занадто довго Тулану бракувало сил, щоб дати відсіч.
Саме відчай змусив першого новоспеченого короля Нарана погодитися на угоду з дияволом, і це була справді жахлива пропозиція. Кір уперше почув цю історію менше року тому, коли його батько звернувся до нього у стані шаленої, відчайдушної паніки...