Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 58 из 127

Коли дівчина підняла голову, вона побачила, що збентежила їх. Тепер вони всі були розгублені, застиглі в різних напівобернутих положеннях, із широко розплющеними від подиву очима.

Алізе випрямилася, відчуваючи, що, можливо, зробила щось не так, але коли вона відшукала погляд Хазана, то побачила, що він дивиться на неї з незвичайним відблиском розчулення в очах.

— Молодець, — тихо сказав він.

Алізе знову подивилася на натовп.

— Будь ласка, встаньте, — сказала вона, тримаючись рівно. — Вам не потрібно схилятися переді мною, особливо коли я так смиренно стою перед вами.

І знову подих здивування охопив солдатів, а їхній шепіт було підхоплено вітром, поки вони намагалися знайти одне в одному, а потім у Хазані, відповідь на свої запитання.

Вона відчула, як джин злегка кивнув головою, стоячи поруч із нею, і цього було достатньо, щоб питання було розв’язане.

З ледь чутним гуркотом голосів солдати повільно підводилися на ноги, молоді допомагали старим, і всі дивилися одне на одного з подивом. Невдовзі луками прокотився тихий гомін, і тисячі пар очей тепер дивилися на неї з повагою.