Страница 28 из 127
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
ВОНИ НЕ ХОТІЛИ, щоб він ступав на священну землю.
Тільки заради Алізе Провидці погодилися піти на компроміс, і тільки завдяки їхньому заступництву ця публічна церемонія взагалі стала можливою. Зараз вони з Алізе перебували в підвішеному стані, у сфері, що висіла серед хмар, наче іграшка. Елегантний безшовний візерунок був шедевром зі скла, настільки тонкого, що його важко було осягнути розумом. Навколо них було розсіяне райдужне світло; кольорові смуги м’яко огортали їхні тіла. Вони були розташовані щонайменше за сто п’ятдесят метрів над храмом; прямо під ними група Провидців утворювала темне коло на вкритій мохом землі, а їхній кворум утримував заклинання на місці.
Однак натовп було неможливо охопити поглядом.
Море глядачів хвилеподібно простягалося вдалину. Юрба складалася з допитливих жителів Тулану та дедалі більшої кількості паломників, що прибули завдяки відкритому кордону з Ардунією. Кір дізнався, що їхня гля-дацька аудиторія налічувала понад сімсот тисяч осіб, принаймні половина з яких була джинами. Здавалося, що глядачі всіх рас і віросповідань вишикувалися вздовж вулиць, заблокували всі шляхи та заповнили кожен сантиметр у межах видимої відстані.
Від побаченого він утратив дар мови.
Кір не був настільки наївним, щоб не усвідомлювати власного впливу, але й не був настільки самовпевненим, щоб переоцінювати його масштаби. Хоча весілля будь-якого короля завжди привертало увагу громадськості, ця кількість людей була безпрецедентною. Ще ніколи в історії жоден союз не привертав до себе стільки уваги. Якби було більше повідомлень і більше часу на дорогу, кількість людей, безсумнівно, була б ще вищою.
Джини вже подолали шалені відстані; інші приїхали з усіх куточків Тулану й найближчих провінцій Ардунії; усі вони зібралися, щоб стати свідками цієї історичної події. Кір знав, що переважна більшість прибула, щоб побачити Алізе — заради привабливої таємниці її особистості, заради обіцянки того, ким вона може стати. Усе це було заради неї.
Усе завжди заради неї.
Навіть ті, хто не вірив у неї, хотіли отримати її частинку. Газети тижнями кричали про невловиму королеву джинів. Чутки про її силу та неймовірне сходження на престол оживили навіть видання віддалених імперій. Кількість послідовників, яку вона вже знайшла по всьому світу, була разючою. Алізе стала як об’єктом злості, так і об’єктом захоплення. Кожен глядач сьогодні піде звідси зі спогадами замість грошей: з історіями, якими можна поділитися як доказом того, що він був присутній на події, яка може назавжди змінити світ.
Як же Кір хотів би дожити до того дня.
Він затамував подих.
За традицією королівських весіль, у цей момент перед натовпом виступав один з Провидців, вихваляючи чесноти емоційних зв’язків і прив’язаності у цьому швидкоплинному світі. Наречені не могли чути цю коротку промову, бо звуки були приглушені кулею, яка їх утримувала. Натомість вони стояли одне навпроти одного у відносній тиші, оповиті красою.
Для Кіра, звісно, кожна секунда, що минала, була справжнім катуванням.
Алізе стояла так близько до нього, що він міг відчути медовий аромат її волосся; чув легке тремтіння її подиху; міг розгледіти крихітні діаманти, що прикрашали її фату. Вона була така гарною, що чоловік відчайдушно бажав осліпнути або ж позбавити себе цього випробування швидким ударом кинджала в горло.
Він заплющив очі.
Кір відчував, як пальці вітру торкаються вигинів їхньої сяйливої кулі, намагаючись ухопитися за неї, а потім віддаляються. їхня захисна сфера, без сумніву, була підсилена безліччю рівнів безпеки, які Кір не міг навіть порахувати, адже навіть птахи, здавалося, знали, що треба триматися подалі.
Він розплющив очі.
Пізнє ранкове сонце осяяло їх обох золотим неземним світлом, не заважаючи їхньому зору. Не було ні натяку на холод. Не було жодної миті турбулентності. Жодного дискомфорту, попри відсутність підлоги під ногами. Це було настільки потужне чаклунство, що Кір практично відчував надлишок магії, що тиснув на його шкіру, і це усвідомлення запалило в його грудях іскру якогось передчуття.
Провидці спеціально для цієї події видобули свіжі кристали. Кір був уражений, коли вперше дізнався, що їхня церемонія відбудеться в небі; до цього ранку він не відав, що саме Алізе підготувала для їхнього весілля. Чоловік так мало очікував від цього дня, що навіть і не думав, що може побачити щось настільки захопливе. Ця подія назавжди увійде в історію Тулану — якщо не завдяки історичному моменту сходження Алізе, то завдяки надзвичайним виняткам, зробленим на її честь.
Безсумнівно, його наречена й гадки не мала, чого досягла.
Роки, проведені Кіром у храмі, дали йому унікальну змогу зрозуміти, що все це — ця вишукана, розкішна вистава — було не звичайним весільним подарунком на честь коронації. Зазвичай Провидці дарували помазаникам дрібні презенти: зачаровану зброю чи одяг, чарівні прикраси та коштовності. Вони рідко відгукувалися на прохання. Вони не здійснювали заклинань з метою розваги. Вони не відвідували королівські весілля у великій кількості. І вони не витрачали величезні запаси магії, щоб підняти молоду жінку в повітря, прикріпивши її до неба, як щойно народжену зірку — просто тому, що вона про це попросила.
Вони щось знали.
Вони знали те, чого не знав Кір. Без сумніву, це було підтвердженням того, що він давно підозрював: Провидці визнали її однією зі своїх.
Ні...
Було щось більше, ніж це.
— Кіре, — сказала вона вагаючись. — Я сподівалася...
—Так, вони нас чують, — сказав він, удаючи, що не зрозумів. Він продовжував дивитися їй через плече.
— О, — сказала вона, кліпаючи очима.
Натовп рухався вдалину, наче бурхлива хвиля, вируючи й вигукуючи щось просто під їхніми ногами. Приглушені звуки їхнього захоплення долинали до них, наче ревіння далекого океану.
Кір не відривав погляду від натовпу.