Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 104 из 127

РОЗДІЛ СОРОК ШОСТИЙ

УСІ ЗАВМЕРЛИ.

Алізе охопила несподівана хвиля паніки.

Камран знову постукав, цього разу сильніше, але дерево лише слабо проскрипіло у відповідь.

Алізе заплющила очі, переповнена жахом. Її серце забилося швидше не тільки від страху, але й від приниження. Було досить важко дозволити друзям покласти свої життя заради неї, але усвідомити, що саме Камран насправді не готовий піти на таку жертву...

О боже, вона таки була

принижена.

Камран дедалі більше втрачав терпіння. У гніві він ударив кулаком по дверях, і коли знову нічого не сталося, до нього підійшов Хазан. Він поплескав принца по плечу.

— Відійди, — сказав Хазан суворим голосом. — Досить.

Камран розвернувся, відчуваючи помітний сором. Правду кажучи, усі мали трохи присоромлений вигляд.

Проте Омід здавався пригніченим.

— Ви не готові померти за неї? — запитав хлопчик.

Камран дивився в землю, зціпивши щелепи.

— Готовий, — тихо відповів він. Потім він підвів голову, щоб подивитися на Алізе, та додав: — Я готовий померти за тебе. Не розумію, чому моя жертва не приймається.

— Тому що воно знає, — тихо промовив Кір.

Камран повернувся, щоб подивитися на нього, як і всі інші.

— Що? — поцікавився він. — Воно знає що?

— Що ти був готовий дозволити їй померти, — холодно промовив Кір. — Тієї ночі, коли твій дід послав своїх найманців, щоб убити її. Можливо, ти дбаєш про неї, але ти ще не довів, що здатний жити заради когось, крім себе.

Усі одночасно ахнули.

— Що? — запитала Алізе, дивлячись на них. — Що ти маєш на увазі, кажучи, що він був готовий дозволити мені померти?

— Та як ти смієш,

— вигукнув Камран до Кіра, гнівно виблискуючи очима. — Як ти смієш говорити зі мною з якоюсь моральною перевагою, ніби ти маєш на це право, коли ти сам — найрозпусніша душа серед нас...

—Ти знав час і місце замаху на її вбивство, — продовжував Кір. — Ти точно знав, який був план. І ти просто відсторонився, коли це сталося. Ти не хотів іти проти свого короля. Ти не хотів ризикувати головою.

— Звідки ти взагалі про це знаєш? — обурено запитав Камран. — Як ти дізнався про це?

— Тому що я був там, — сказав він. — Я був там тієї ночі й спостерігав, щоб переконатися, що вона в безпеці.

— Що? — Хазан різко підвів голову.

— Крім того, — додав Кір, — мені сказав про це диявол.

На ці слова Камран гірко засміявся.

—Диявол

тобі сказав? І ми маємо повірити словам тієї темної потвори, бо це підтверджує твої марення про честь?

— Але чи це правда? — Алізе подивилася на Камрана. Вона відчувала себе спустошеною. — У той день, коли ти прийшов до будинку Баз, коли ти прийшов обшукувати мою кімнату, ти мені збрехав?

— Я тобі не брехав...

— Ти змусив мене повірити, що не маєш нічого спільного з планами твого діда. Я прямо запитала тебе, чи знав ти про замах на моє життя... Я не можу повірити...

Вона доторкнулася пальцями до губ, згадуючи, як цілувала його — як втратила себе в уявній безпеці його обіймів — і навіть не підозрювала, що напередодні ввечері він ледь не дозволив її вбити.

Їй раптом стало зле.

Дівчина не могла повірити, що майже погодилася вийти за нього заміж.

—Алізе, будь ласка, — сказав він, наближаючись до неї. — Я не знав, хто ти й ким ти можеш стати для мене... У той час я відчував, що не маю іншого вибору, як залишатися вірним короні...

— Розумію, — сказала вона, піднявши руку, щоб він не наближався.

Алізе ледь розбирала, куди дивитися. Двері тепер не відчиняться; вони не зможуть пройти. Вони будуть розчавлені вагою цієї поразки. Засніжена гора почала загрозливо тремтіти, лавина ставала дедалі ймовірнішою, і вона почала боятися, що вони й справді загинуть тут.

Це була її вина.

Це вона привела їх усіх сюди на смерть.

Алізе намагалася зберігати спокій, намагалася бути розсудливою. Було несправедливо злитися на Камрана. Було несправедливо вимагати, з огляду на минуле, щоб принц, який не був знайомий з простою служницею, пішов проти указу свого короля.

Розумом вона це усвідомлювала.

Камран не був жорстоким до неї, він був лише байдужим. Він обрав обов’язок, і в цьому була його честь.

Проте він знав, що невинна дівчина буде жорстоко вбита, залишився осторонь і дозволив цьому статися.

Гірше того, вона вже намагалася не звертати уваги на факт зради короля Заала. Алізе вже намагалася відокремити від себе той факт, що одного дня вона може вийти заміж за чоловіка, який обожнював свого діда, що був відповідальним не тільки за численні замахи на її життя, але й за вбивство її батьків.

У Алізе починала боліти голова.

Вона відчайдушно намагалася впоратися з усіма цими складними переживаннями, зважаючи на свої обов’язки як правительки. Дівчина справді почала відчувати, що необхідно вийти заміж за Камрана, щоб виконати пророцтво — забезпечити захист свого народу, уклавши союз із могутньою Ардунійською імперією. Але тепер вона замислювалася, чи не занадто сильно її підштовхували до цього. Тепер вона замислювалася, чи не зробила вона одну помилку за іншою.

Їй потрібно було посидіти на самоті та розібратися у своїх думках. Але, звісно, як завжди...

Не було часу.

— Що в біса з тобою таке? — вигукнув Камран, звертаючись до Кіра. — Ти що, не бачиш, як ти її засмутив?

— Як я її засмутив? — Кір ледь не розсміявся. — Та ти щойно довів свою невірність! Можливо, це відчай спонукає тебе померти за неї, бо я не бачу, як інакше ти можеш виправити власну безпорадність.

—Досить, — гнівно сказав Хазан.

— Ти лицемірний покидьок, — кисло промовив Камран. — Ти вважаєш себе настільки вищим за інших, то чому ж не підеш і не постукаєш у двері? Тому що ти знаєш, що твоє серце занадто темне, щоб пройти таке випробування. І ти ще говориш мені про невірність? Та ти готовий віддати її душу в жертву на вівтар диявола, якщо він тільки натякне тобі зробити це...

Кір кинув на Камрана сповнений ненависті погляд, перш ніж рушити до дверей.

Омід ахнув.

— Кіре, зупинися, — гнівно сказав Хазан. — Це смішно. Ти пов’язаний з дияволом. Ти не можеш брати участь...

Алізе була настільки приголомшена, що не могла поворухнутися. Та ледве Кір досяг порога, як двері видали оглушливий пронизливий

гуркіт

, а потім, ніби під силою грому, розлетілися на друзки.

Худа закричала.