Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 54 из 127

Хазан обмінявся з Кір поглядом, який вона не могла розшифрувати, а потім суворо сказав:

— Я все поясню, як тільки ми влаштуємося.

—Але...

—А це, мабуть, і є та молода жінка, яка викликала таку рідкісну й бурхливу прихильність мого сина!

Алізе завмерла.

Рідкісну й бурхливу прихильність мого сина.

Голос незнайомки точно не належав Саррі, матері Кіра, яка залишилася в Тулані. Він також не міг належати матері Хазана, яка померла кілька років тому.

Залишався тільки один варіант.

Кір нарешті обережно опустив Алізе на землю, після чого вона струснула спідницю та обережно подивилася вгору крізь високу траву, переборюючи легке запаморочення. Світ раптово постав перед нею у всій повноті. Вона стрімко озирнулася, миттєво оцінюючи ситуацію: вони стояли біля гирла безлюдної долини, утвореної між двома високими гірськими хребтами. Довга звивиста річка розділяла безкрайню луку навпіл. Удалині виднілася низка невеличких хатин.

Алізе щойно озирнулася, щоб оглянути споруди, як раптом побачила перед собою жінку, яка вразила її своєю яскравою зовнішністю.

— Привіт, мамо, — тихо сказав Камран.