Страница 41 из 127
А поки що дівчина погладила рукою дещо гаряче чоло Діна, а потім обережно зняла з його обличчя окуляри в металевій оправі та закріпила їх на комірі светра. Її серце тремтіло. Перед нею було занадто багато незрозу-мілостей, і вона не знала, чи зможе й надалі довіряти своїм відчуттям, адже вони підказували їй вірити Кіру.
До того ж Алізе хвилювалася, що Дін заплатить високу ціну за спробу захистити її; що, можливо, усі її друзі заплатять високу ціну за цю спробу.
Вона зітхнула. Потім уважно подивилася на обличчя Діна.
— Як ви себе почуваєте? — запитала вона його.
—Добре, — відповів він бадьоро, хоча його права рука почала тремтіти. — Ваші очі схожі на пару ложок. Скажіть, вони вже випустили мене з в’язниці?
—Хазане,
— покликала Алізе, підвищивши голос від тривоги.
Але в цю мить до кімнати знов увійшов Кір, і всі одночасно повернули голови до нього. Король мав незвично знервований вигляд.
Спочатку він нічого не сказав.
— Ну? — запитала Худа, стискаючи в руках спідницю. — Це отрута?
Але відповів їй Камран, який дивився на Кіра дивним поглядом, коли сказав:
— Я підозрюю, що це може бути щось гірше.
Гірше? Омід зблід. — Що може бути гірше за отруту?
Кір підійшов до Алізе, і вона застигла, відчуваючи, як її тіло розпалюється від передчуття, — але потім зрозуміла, що він підійшов до дивана не для того, щоб бути ближче до неї, а щоб нахилитися до Діна.
їй стало трохи соромно, тож вона затамувала подих.
Кір присів перед нею, схилив голову та сказав: «Вибач», — а тоді обережно підняв край її спідниці, відсунувши вбік метри блискучого тюлю.
Це було майже так само інтимно, ніж якби він торкнувся її.
Дівчина відчувала запах його одеколону, відчувала тремтіння його серця через їхній зв’язок. Вона бачила текстуру його волосся, м’яку шкіру на потилиці. Алізе затамувала подих, коли Кір посунувся перед нею. Вона стиснула руки, щоб придушити бажання доторкнутися до нього, та із захопленням спостерігала за кожним його рухом: як він опустився на одне коліно у м’який килим на підлозі, як вигинаються його елегантні чоботи, коли він змінює положення, а полірована чорна шкіра відбиває тепле світло лампи.
Він ніколи не робив нічого так близько до неї.
Вона була зворушена ніжністю цього досвіду, зачарована навіть м’якими звуками його одягу, речей, що торкалися його з такою близькістю, якої вона боялася, що ніколи не пізнає. Дівчина заздрила його светру, що вільно облягав груди, розтягуючись на його широкій спині. Його штанам, що обтягували довгі ноги, натягуючись на стегнах. Його руки були м’язистими, це було видно крізь темний кашемір. Вони напружувалися та розслаблялися, коли Кір обережно просував руку під спину аптекаря.
Боже, допоможи їй, і ця людина була її чоловіком.
Алізе майже знепритомніла від нестерпного бажання. Як же вона хотіла доторкнутися до нього. Як же відчайдушно вона хотіла лише покласти руку на його широкі плечі.
Дівчина намагалася опанувати себе, позбутися цього болю в тілі. Зараз не час втрачати голову...
Раптом Дін скрикнув.
— Що ви робите? — вигукнув Омід.
Кір застиг у своїй позі, зосередившись на роботі.
— Я полегшую його біль, — сказав Кір. — Він не вилікується за одну ніч, але це почне процес одужання.
Ці слова одразу ж вгамували її хвилювання.
Алізе сіла рівніше. Увесь цей час вона думала, що Кір оглядає рану Діна; вона ніколи раніше не бачила, як він лікує когось. Дівчина ніколи раніше не бачила, як
хтось
лікує іншу людину. Вона чула, що Кір використав якусь магію, коли її поранили у спину, — достатню, щоб прив’язати її до дракона, — але вона була без свідомості протягом усього того часу та не могла пригадати той досвід.
Але це...
Це була така сцена, яку можна було побачити лише в храмі, у виконанні рук Провидця.
Усі очі тепер дивилися на Кіра. Наче загіпнотизовані.
Зцілення було одним з найвищих рівнів магії, які міг виконувати Провидець — це вважалося майстерністю, рівною піднесенню. Було відомо, що в цьому діянні не було нічого простого, незважаючи на те, який легкий це мало вигляду виконанні Кіра. Була причина, чому хірурги та аптекарі все ще були потрібні в імперіях; була причина,
чому настільки гучний скандал спричинило те, що Камран колись попросив, щоб Омід, вуличний хлопчик, був зцілений Провидцями.
Суверени імперії часто були єдиними винятками, яким було дозволено використовувати магію зцілення; те, що Провидці витратили стільки тижнів на зцілення Алізе, було величезним подарунком. Не всі Провидці були здатні зцілювати; насправді деякі десятиліттями намагалися опанувати цю навичку. Те, що Кір міг це робити у своєму віці, і те, що він навіть ніколи не складав обітниці...
Вона дивилася на нього, сповнена подиву.
За мить очі Діна заблищали. Минула ще мить, і він раптово глибоко зітхнув...
А потім заснув.
—Хвала небесам,
— тихо сказав Омід. — Це було дивовижно.
— Ваш аптекар буде в порядку, — сказав Кір, підводячись на ноги без жодних церемоній, ніби щойно зробив щось не варте обговорення. — Згодом, завдяки регулярному застосуванню відновлювальної магії, я впевнений, він повністю одужає. Його рана не була смертельною.
Худа кліпнула на нього трохи здивовано, перш ніж сказати:
— Тоді чому ти мав такий похмурий вигляд, коли вперше вийшов з кімнати?
У відповідь Кір повернувся до Хазана.
— Ми мусимо змінити наші плани, і швидко.
— Що? — запитала Алізе. — Чому? Що сталося?
Хазан підвівся.
— Чорт забирай.
— Ми повинні вирушати негайно, — сказав король. — Під покровом ночі...
— Зараз? —
запитав Камран.
— Або ми вирушаємо зараз, або затримуємося на кілька днів...
— Ні, — різко сказала Алізе. — Більше жодних затримок...
— Що було виявлено під час пошуків? — запитав Камран Кіра, пильно дивлячись на короля. — Ти знайшов зашифроване повідомлення?
Кір подивився Камрану в очі, але промовив лише:
— Я мушу йти.
— Куди? — вигукнула Худа.
— Попередити їх, — відповів Кір. — Коли вони заснуть, усе буде складніше...
— Попередити
кого?
— Своїх драконів, — пояснив Хазан, похмуро дивлячись на нього.
—Але чому? — наполегливо запитав Омід. — І що буде з Діном?
— У цій кімнаті є й інші люди, які не розуміють вашої скоромовки, — вигукнула Худа. — Ви не поясните, що маєте на увазі?