Страница 33 из 127
— З огляду на безліч неприємних пліток, що передували цьому весіллю, чи не було б для тебе краще — з огляду на твою репутацію — зробити дещо більше, щоб спростувати ці плітки, які поширюються за твоєю спиною? Боже, він навіть не дивиться на тебе...
— Так, — сказав Хазан.
— Так?
— Худа підвела голову, радіючи перемозі. — Ти хочеш сказати, що погоджуєшся зі мною?
—Так. Справді, ти навела кілька важливих аргументів, — сказав Хазан, і його голос був напруженим від роздратування. — Я теж вважаю за невеликий скандал те, що король не танцював зі своєю королевою. Я готовий бути більш поблажливим лише тому, що боюся, що Кір утратив частину мозку після клятви на крові — адже він здається набагато дурнішим, ніж був кілька днів тому. Я не можу зрозуміти, чому б іще він дозволив Камрану кружляти свою наречену по залі, перш ніж самому насолодитися цим привілеєм.
Єдиною реакцією Кіра на ці слова була повільна зміна пози на стільці. Він подивився на Хазана з рідкісним неприхованим виразом ледь стриманої люті.
Хазан посміхнувся.
Алізе розгублено спостерігала за цією сценою.
—А ти? Ти не маєш своєї думки щодо цього?
Худа штовхнула Камрана в гомілку носком свого капця, та принц відсахнувся, відчуваючи огиду.
Він усе ще дивився на Худу з відразою, коли промовив:
— Я маю свою думку, і ти не здивуєшся, дізнавшись, що я категорично не згоден з тобою.
Худа нахмурилася.
— Чому вона повинна вдавати, що щаслива у шлюбі? — пояснив свої слова Камран. — Марно плекати високі очікування, якщо вони так швидко розбиваються. Насправді. — Він різко зітхнув. — Насправді я вважаю, що та неприємна вистава наприкінці церемонії — то було, мабуть, уже занадто...
— Занадто? — вигукнула Худа. — П’ять секунд удаваної ніжності — то було для тебе занадто? Одні їхні обійми майже вгамували спрагу імперії — усі тільки про це й говорять. Якби я не знала, що Кір — це безнадійний випадок, я б, мабуть, повірила, що він і справді її кохає. Ця сцена була настільки романтичною, що я навіть подумала...
—Романтичною?
— Камран розсміявся. — А ти, мабуть, є авторитетом у справах романтики? Ти, яка блукаєш світом як живий кийок, ніколи не зможеш оцінити витонченість справжньої романтики...
— То ти вважаєш авторитетом себе? — холодно запитала вона. — Самовдоволений принц, настільки закоханий у себе, що ніколи не кохав нікого, крім власного відображення? Ти, який не розпізнав би пристрасть, навіть якби вона вдарила тебе по обличчю...
Камран так швидко схопився на ноги, що ледь не перекинув стілець.
— Ти
ніколи
не матимеш щастя дізнатися, на що я здатний, — сказав він з пронизливим спокоєм. — Боже мій, ти мене просто вражаєш. Ти насмілюєшся називати мене самовдоволеним, тоді як сама є втіленням зарозумілості. Висуваєш звинувачення, ніби щось знаєш про мене, ніби ти хоч колись спромоглася поставити мені бодай одне запитання, яке могло б розвіяти твої упередження...
— Ти мерзенний лицемір, — гнівно сказала вона. — Ти...
— Замовкніть,
— вигукнув Хазан. — Замовкніть, замовкніть. Ви двоє ніколи
не замовкаєте.
Клянуся, я викручу вам шиї, якщо ви не перестанете розмовляти одне з одним до кінця вечора.
Худа завмерла, а потім щільно притиснулася до крісла. Вона буквально кипіла від гніву.
Натомість принц виявив достатньо пристойності, щоб здаватися пригніченим. Алізе була приголомшена.
Вона зачаровано дивилася, як напруга між ними повільно розсіювалася. їй здалося дивним, що її подруга злегка відвернула голову. Проте Алізе уважно спостерігала, як Худа прикусила губу та відчайдушно стиснула руки, а її темні очі блищали від чогось, що було надто схожим на стримувані емоції.
Алізе все це зауважила і подумки поставила собі галочку. Тим часом Камран на мить затримався, щоб зібратися з думками, перш ніж знову сісти, а потім, змушуючи себе вдавати байдужість, відкашлявся, похитав головою та недбало поклав руку на спинку стільця Алізе.
— Як я вже сказав, я не згоден. Не бачу сенсу продовжувати цю комедію. Краще не заохочувати прихильність, коли всі ми знаємо, як воно закінчиться.
Після цих слів їхня невелика компанія замовкла.
Погляд Алізе, звісно ж, зупинився на Кірові, який байдуже дивився вдалину. Чоловік настільки добре контролював себе, що майже неможливо було зрозуміти, про що він думав. І тільки ледь помітне напруження його грудей підказало Алізе, що він, можливо, щось відчував, її охопив майже безглуздий гнів. їй захотілося струснути його. Закричати на нього.
Подивися на мене,
— хотіла крикнути вона.
Дівчина знала, що він небайдужий до неї; та саме тому, що вона це знала, їй було так боляче. Коли Ібліс напав
на неї у той момент, коли на її пальці з’явилася обручка, Кір не зміг приховати своїх почуттів. Насправді вони ледь уникнули прилюдної катастрофи, бо церемонія одруження настільки наповнила їхню сферу магічним сяйвом, що їхні постаті та голоси були приховані від поглядів, як вони пізніше дізналися.
Саме Худа розповіла їй цю історію.
Саме Худа докладно описала, як натовп дедалі більше згущувався, коли це сяйво повільно зникало, а люди затамували подих і стиснули пальці. Навколо запала моторошна тиша, поки люди чекали, стоячи навшпиньки, на дахах і на плечах інших, щоб побачити перші миті спільного життя свого короля та королеви. Магічні смуги світла зникали з їхньої сфери, як туман з вікна, відкриваючи погляд на сцену під ними, яка з’являлася повільно, нестерпно повільно, у якихось болісних спалахах. І коли погляди натовпу нарешті зійшлися на молодятах, схвильована юрба випустила гучний крик.
Алізе та Кір застигли в позі, що здавалася пристрасними обіймами, король тримав свою королеву, ніби загубившись у вирі емоцій.
Алізе добре це пам’ятала.
З болісним відчуттям Кір тримав Алізе за обличчя, вдивляючись їй в очі з відчаєм людини, якій довго відмовляли. Вона притиснулася до нього з такою ж силою, хапаючи його светр, ніби хотіла розірвати його навпіл. Вони нагадували двох закоханих, спійманих у запаморочливий момент відданості, і цього було достатньо, щоб натовп утратив розум.
Боже, але ж вона навіть не уявляла собі всього цього, коли він назвав її
янголом,
чи не так?
Бо тоді, звісно...
Не було
нічого.
Тільки тиша. Холод. Відстань. Байдужість. Алізе відчувала, що може вибухнути.