Кожен виток долі

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

— ТО ВИ ВЖЕ ГОТОВІ? До завтрашнього дня.

Алізе повернулася до сьогодення, почувши напружений голос Діна, який явно намагався зберігати нейтральний тон.

Вона уважно подивилася на друга, ледь помітно примруживши очі, коли побачила в його погляді тривогу. Дівчина помітила, як він стискав руки на колінах, а тоді побачила важкий вираз його обличчя, коли він дивився їй в очі, — і зрозуміла, що він прийшов, щоб просто підбадьорити її. Це був і маленький, і величезний вчинок, а його доброта була настільки несподіваною, що її ретельно утримувана оборона впала. Страх і розпач заполонили серце дівчини.

Половина королівських пліток у ці дні була присвячена гіпотезам про те, що ж такого могла зробити Алізе, щоб король зник. Місцеві газети присвятили багато місця припущенням, що він страждає від невиліковного випадку каяття. Адже приїзд королеви джинів до Тулану спричинив величезний переполох не тільки у країні, але й в усьому світі. З огляду на численні перенесення дати весілля, багато хто робив ставки на те, що король просто кине її біля вівтаря, і мало хто вважав це ганебним для нього.

Правда була в тому, що Алізе почала поділяти їхні сумніви.

— Ні, — прошепотіла вона у відповідь, ледь наважуючись вимовити це слово. А потім промовила ще тихіше: — Боюся, що Кір так і не з’явиться.

Аптекар зітхнув, анітрохи не здивований, хоча його брови нахмурилися ще сильніше.

— То ви так і не бачили його?

Алізе озирнулася в обидва боки, а потім похитала головою.

— Він не підпускає мене до себе.

Незважаючи на нерозривний зв’язок клятви на крові, дівчина не могла не замислюватися, чи не змінив Кір своєї думки про неї. Вона знала, що відчувати себе невпевнено не має логічного сенсу, адже Кір фізично не міг порушити свою обіцянку, але не могла пояснити його відсутність і численні затримки, а Хазан не дав чіткої відповіді щодо цього. Він лише запевнив її, що завтра Кір з’явиться біля вівтаря.

Він присягнувся.

Але ж джин присягався так і кожного іншого разу.

Алізе перебирала в голові останні події, відчайдушно намагаючись встановити зв’язок між причиною та наслідками. У першу ніч після клятви на крові дівчина відмовилася залишити Кіра. Вона спала на стільці в гостьовій кімнаті, пильнуючи його, щоб він менше страждав після їхнього нового союзу. На світанку джинка прокинулася від його криків і кинулася йому на допомогу. Вони пережили, як їй здалося, надзвичайно ніжний момент, перш ніж він знову заснув, тож вона була абсолютно приголомшена, коли його погляд зупинився на ній у яскравому світлі дня, та він мало не втратив голову.

Кір спалахнув як жар, відсахнувшись від неї, ніби вона погрожувала йому мечем. Він негайно виставив її зі своєї кімнати. Алізе була приголомшена.

—Але я не хочу тебе залишати, — вигукнула вона. — Будь ласка, дозволь мені зостатися...

— Я нічого від тебе не хочу, — закричав він у відчаї. — Забирайся! Забирайся геть...

— Я тільки хочу тобі допомогти, — повторила вона, з відчаєм наближаючись до нього.

— Ні, — відповів він, і очі його затуманила лихоманка. — Відійди від мене... Залиш мене у спокої...

Алізе похитала головою, ледь стримуючи сльози.

— Я не покину тебе. Я не залишу тебе в такому стані...

— Я не хочу від тебе нічого, крім того, що мені належить! — крикнув він їй. — Забирайся від мене...

— Що це має означати? — запитала вона, та серце її забилося. Усе здавалося якимось хибним. Усе було незрозумілим. Дівчина не могла збагнути, що він мав на увазі під словами «те, що мені належить».

Чи мав він на увазі її обіцянку вийти за нього заміж? Або її обіцянку вбити його?

Як вийшло, що так багато всього змінилося за такий короткий час? Було цілком очевидно, що Кір зневажав навіть сам її вигляд, і Алізе могла тільки здогадуватися, чи він злився на неї через те, що вона з ним зробила, — через те, ким вона змусила його стати...

Але її інтуїція кричала, що щось тут не так.

— Скажи мені, що відбувається, — попросила вона та, не подумавши, простягнула до нього руку.

Він відштовхнув її, заплутавшись у простирадлі, та ледь не впав з ліжка.

— Припини, — сказав він. —

Припини...

— Кіре...

— Ти нічого мені не полегшуєш, — розлючено сказав він. — Я не хочу від тебе нічого, крім того, що мені належить...

Раптом її охопила паніка.

— Будь ласка...

— ЗАБИРАЙСЯ ГЕТЬ!

— крикнув він.

Алізе вилетіла з кімнати зі сльозами на очах.

Звісно, у неї було чимало справ, які займали час.

Треба було спланувати весілля та організувати подорож. Дівчина зайшла до кімнати Кіра та з легкістю дістала свою Книгу Ар’ї з його зачиненої шафи, яку вона давно вже ретельно вивчала, намагаючись уявити собі подорож до легендарних гір після весілля. Саме ж весілля вже стільки часу відтягувалося, що джинка ледве мирилася з думкою про те, що доведеться знову відкладати велику подорож. Вона сказала Хазану, що хоче виїхати до Ардунії вранці після весілля, і могла тільки сподіватися, що цей план знову не зміниться. Алізе була вкрай зневірена, прагнучи отримати свою магію. Бути корисною. Робити щось більше, ніж просто нудитися серед цього нещастя.

Вона була вкрай зневірена, і крапка.

День удень вона намагалася порозумітися з Кіром, переступаючи через свою гордість, благаючи до нього біля його дверей, умовляючи Хазана дозволити їй допомогти йому...

Але все було марно.

Натомість Алізе була постійно зайнята й не давала собі перепочинку — але цього було недостатньо, щоб заглушити її страхи. Вона знала, що Кір жорстоко страждав без неї. Той факт, що він обрав справжню агонію замість її товариства, був, мабуть, найбільшою образою, яку колись зазнавала її гордість, і врешті-решт Алізе втомилася від усього цього.

Вона не мала сил навіть бачитися з друзями.

Вона була зла на Хазана. Вона втомилася від глузувань Камрана; вона втомилася навіть від Худи, яка не погоджувалася з Камраном майже в усьому, крім цієї ситуації з Кіром. Омід, чия компанія могла б її порадувати, спав. А Дін...

Вона здригнулася, почувши шурхіт паперу. Алізе повільно виринула зі своїх думок.

Дін розгорнув квадратний пергамент, прикріплений до його светра, потім зняв з коміра окуляри та почепив їх на вуха.

— Здається, я маю один рецепт для розв’язання ваших проблем, — сказав він задумливо. — Якщо дозволите, я б хотів запропонувати його вам для розгляду.

Алізе застигла в напруженні.

— Рецепт? — перепитала вона.

— Так, — відповів він.