Страница 13 из 127
Унаслідок повороту подій, якого вона ніяк не очікувала, загадковий туланський король, який переживав, мабуть, найболісніший період їхнього нещодавно укладеного кровного союзу, не був доступний ні для кого, крім Хазана. Якщо король і спілкувався з кимось, то тільки через цього джина.
Кір відмовляв у доступі всім іншим.
Саме Хазан стояв на сторожі біля дверей гостьової кімнати, схиливши голову в знак вибачення, коли заступав Алізе шлях; саме Хазан люб’язно, але твердо попросив її триматися на відстані; саме Хазан відіслав її, незважаючи на її наполегливі запевнення, що Кір страждає, і що її близькість принесе йому полегшення, поки магія руйнує його тіло.
Хазан не зрушив з місця.
Він також не повідомив про стан короля. Молодий джин лише ввічливо попросив її вибачити та проявити терпіння, установивши чітку межу, перш ніж повідомити, що Кіру знадобиться ще один день, щоб оговтатися...
А потім ще один, і ще один.
Вони вже тричі відкладали весілля.
Алізе ніколи не очікувала такого дня, щоб вона так розлютилася на Хазана, що захотіла б його побити. Закричати на нього.
Накинутися на нього.
Минуло чотири дні, а короля так і не було.
Алізе заспокоїлася, зробивши ще один глибокий ковток повітря, вдихаючи п’янкий аромат розкішних квітів. Зачаровані рожеві троянди Кіра проникли в замок крізь
щілини у вікнах, пробираючись по стінах і стелях, розсипаючи пелюстки по всіх поверхнях. М’які рожеві заметілі накопичувалися в рукомийниках і в коридорах, стікали по сходах, розносилися по вітальнях і спальнях.
Постійне прибирання доводило королеву-матір Сар-ру до сказу.
Алізе підвела погляд, коли пелюстка торкнулася її щоки. Її руки, складені на колінах, наче для молитви, повільно наповнювалися пелюстками. Вона не могла вирішити, чи спогади про нього поліпшували їй настрій, чи погіршували.
Якось виходило, що і те, й інше водночас.
Звісно, Кіра не можна було попросити покласти край чарам, які він напустив на місто.
Чотири дні.
Весільні торти були прикрашені глазур’ю та з’їдені, прикрашені глазур’ю та з’їдені; меню було складено та відкинуто; ножі були повішені назад на гачки, а вгодовані курки кудкудакали набагато довше, ніж очікувалося. Таці з їжею для короля часто поверталися на кухню неторканими; нерозпечатані листи та потворні пакунки накопичувалися в хитких стосах у коморі дворецького; а вельможі та селяни були випроваджені за двері з вибаченнями та розпачем.
Але саме на другий день усамітнення короля почали відбуватися дивніші речі.
— Чи можу я... Ви не проти, якщо я до вас приєднаюся?
Алізе відсахнулася та підвела погляд, здивована звуком знайомого голосу.