Страница 27 из 103
Розділ шостий
АЛІЗЕ ВІДЧУЛА, ЩО ЇЇ ІНСТИНКТИ ПОСИЛИЛИСЯ, коли перед нею ніби нізвідки з’явилася поважна літня жінка, яка елегантно пливла по вкритій росою доріжці. Пудрово-блакитна сукня незнайомки була прикрашена еполетами з бахромою і численними сапфірами, а шари розкішного атласу м’яко колихалися на ранковому вітерці навколо її витончених обрисів. Її волосся було кольору самого вогню, разюча хвиля червоного і золотого, зрідка пронизана сивиною, шовковисті пасма спадали на одне плече і були скріплені діамантовими кільцями.
Її краса захоплювала подих — це безперечно, — але в очах у жінки Алізе побачила щось ще, що викликало справжнє здивування, бо в їхньому виразі світився неприхований захват, який так збентежив Алізе, що вона відступила на крок назад. Жахлива підозра зародилася в ній, але навіть коли Алізе побачила діадему на голові жінки, вона спробувала запевнити себе, що може помилятися — що жінка, яка зараз наближається до неї, може бути ким завгодно, а, звісно ж, не...
— Мамо, зачекай...
Тіло Алізе здригнулося при звуці голосу Кіра, а паніка змусила її серце несамовито калатати в грудях.
Кір просунувся між ними — одна рука була піднята ніби для того, щоб зупинити її, але, побачивши Алізе, він різко відсахнувся, наче від удару, і витріщився на неї. Його очі розширилися в якомусь дивному виразі, який можна було описати лише як тривогу.
Тіло її вибухнуло жаром.
Рідко коли Алізе червоніла так сильно, що відчувала справжній жар, але цього разу її засоромлення було й справді глибоким — адже вона майже забула, який має вигляд.
Кілька хвилин тому вона подивилася на себе — і забула про побачене, заспокоївши свою самооцінку думкою про те, що не зустріне нікого з людей о такій ранній порі. Але тепер промені сонця розтопили іній з її волосся та вій, а сонячне світло залило її настільки, що не лишалося жодної надії сховатися від пильних поглядів.
Алізе скидалася на жінку із сумнівною репутацією.
Вона була наскрізь мокра; клапті її двічі спаленої сукні тепер повністю просвічувалися, напівпрозорий шовк присмоктався до її змокрілого тіла у такий скандальний манер, що це було навіть більш епатажним, ніж відверта демонстрація наготи. Не мало жодного значення ані те, що її панчохи згоріли у вогні, ані те, що її розпущене, промокле волосся було настільки важким, що спадало на талію, підкреслюючи її вигини та стрункість стегон, ані блискучі, повністю відкриті для огляду, ноги. Мало того, її груди були майже повністю виставлені на світ божий, прикриті лише кількома сантиметрами корсета, аж такого потертого та промоклого, що він сповз до небезпечної межі: здавалося, один невдалий рух — і він сповзе ще нижче, являючи видовище настільки еротичне, що Алізе мало не померла на місці.
Натомість її немов би паралізувало.
Їй залишалося тільки стояти, застигши в якомусь огидному приниженні, поки Кір — і жінка, яку Алізе вважала за його матір, — мовчки оцінювали її. Розумом Алізе визнавала, що думка цієї незнайомої жінки нічого для неї не означає, але все було марно; гідність її було зачеплено.
Старша жінка швидко оговталася, її усмішка згасла лише на мить перед тим, як засяяти ще більш сліпучо; власне кажучи, з тих двох, що стояли перед нею, саме Кір здавався по-справжньому стурбованим.
Алізе вирішила зосередитися на його матері.
Остання невдовзі подолала відстань між ними, взявши Алізе за руки з якоюсь невловимою знайомістю.
— Ти, мабуть, Алізе, — сказала вона, майже засліпивши її парою таких знайомих блакитних очей. — Я Сарра. Не можу описати, наскільки я щаслива, що ти нарешті погодилася приїхати.
Алізе кліпнула очима, від подиву вона на мить завмерла перед тим, як зуміла вимовити:
— Що я... Що я
погодилася
приїхати?
Посмішка Сарри засяяла ще ширше.
— Я так хотіла познайомитися з молодицею, яка стане мені за невістку. Останні кілька місяців Кір тільки про тебе й говорив, але всі подробиці він тримав у такому секреті, що я вже почала хвилюватися, чи ти взагалі існуєш.
Носта прокинулася без жодного попередження, притиснувшись до грудей Алізе, тепло розлилося по її шкірі і змусило її серце битися сильніше.
Дуже повільно Алізе повернулася і подивилася на Кіра, який тепер рішуче втупився у далечінь. Вона майже просвердлила отвір в його голові своїми очима, але він так і не повернувся до неї.
Все ще дивлячись на короля, Алізе сердито промовила:
— Кір говорив про мене?
Місяцями
?
Нарешті він глянув на неї — й очі його застережливо звузилися. Але це лише розлютило її.
— Дивно, чи не так, — продовжувала Алізе. — Що він знав про мене весь цей час, і все ж, — вона подивилась на Сарру, — Знаєте, ми вперше зустрілися лише сьогодні ввечері.
Вона завагалася, а потім похмуро глянула на сонце.
— Або, радше, це було вчора ввечері. Як би там не було, але дивно, чому він не спромігся познайомитись раніше — або хоча б запитати, чи хочу я бути тут, перед тим, як
обманом заманити мене сюди
...
— Ти, мабуть, дуже втомилася, — сухо промовив Кір. — Зараз не найкращий час...
— Навпаки, — заперечила Алізе, глянувши в його очі з таким вогнем, що змусив би здригнутися когось слабшого. — Я думаю, що зараз саме час сказати твоїй матері, що я абсолютно не маю наміру ставати твоєю дружиною...
Сарра розсміялася голосно і різко, — порожній, фальшивий звук одразу ж привернув увагу Алізе.
Жінка не відпускала її руки.
Було щось відчайдушне в тому, як Сарра стискала пальці Алізе — з напругою, що межувала з болем, — що промовляло про безліч невисловлених слів. Алізе засумнівалася, але коли вона поглянула в напружені очі жінки, її вразила неясна підозра, що Сарра була налякана.
Чим саме, вона не знала.
— Ми з тобою чудово порозуміємося, — наполегливо промовила жінка, не відриваючи погляду від обличчя Алізе. — Я так хотіла познайомитися з тобою, і тепер я впевнена, що ми станемо найкращими подругами.
Носта спалахнула знов, і Алізе трохи розгубилася від здивування.
Ну що ж, дуже добре.
Ситуація, здавалося, вимагала більш прямого підходу.