Страница 81 из 151
— Мабуть, я вже його й забув. Все, що пам’ятаю, це «Лінчбергу, твої гвардійці[165] прощаються з твоїми пагорбами».
— Мені це сподобалося. «Лінчбергу, твої гвардійці прощаються з твоїми пагорбами», — повільно повторила Джозі й, забувши про мету, якій служили лінчберзькі гвардійці, додала: — Я б таки хотіла, щоб ви пригадали решту слів.
Коридором донеслися зойки й розмаїті французькі лайки. У дверях з’явилося обличчя занепокоєного ад’ютанта.
— Він вирвав не тільки зуба, але й ротову… Він убив князя, довів до смерті!
Понад його плечем висунулося ще одне обличчя.
— Послухай-но, Тібе… Янк вирвав зуба.
— Справді? — неуважно спитав Тіб, у якого несподівано знову проявилася схильність до метафори. «За півгодини янк вирвав зуба, а його сестра — серце», — подумав він.