Страница 55 из 151
Після денної метушні ресторан «Чимні-Рок» був порожній. Тут, як і сподівалась Атланта, не було ані сліду по знімальній групі. Зоставивши ключ у машині, вона налаштувалася писати записку, але вже, власне, й не знала, що хотіла сказати. Зрештою, в готелі залишився гаманець із авторучкою в ньому.
Дарма, що ниють ноги від сновигання вгору-вниз, — можна покинути туфлі, як ота зла королева в «Дивовижному чарівнику країни Оз»[104], що згоріла вся, крім взуття. Атланта відкинула туфлі й ступила задля проби одною ногою на підлогу — прохолодну, хоч удень видавалася теплою навіть крізь підошви.
На самому початку сходження вгору вона дедалі гостріше відчувала скелю, навислу над головою. Ет, це буде схоже, мабуть, на стрибок у кошик різнобарвних небес.