Страница 147 из 151
Примітки упорядника
«Ґрейсі ні в сих ні в тих» Фіцджеральдова перероблена версія
Після літа 1937 року, підписавши контракт із кінокомпанією «Метро-Ґолдвін-Маєр», Фіцджеральд повернувся до цього сценарію й переглянув його.
Багато чого він залишив таким, як було в початковій версії, зокрема дуже важливу для письменника подробицю — друкарську машинку на повітряній подушці, що плаває в морі. Однак він вніс певні творчі зміни, в тому числі впровадив англійського аристократа-недоумка, і змінив місце дії на Лонг-Айленд (Нью-Йорк).
Ґрейсі ні в сих ні в тих
(Френсіс Скотт Фіцджеральд)
У морі, далеко від узбережжя острова Лонг-Айленд, згорів аж до рівня води невеликий пасажирський пароплав. Врятувалася єдина жива істота — дитина, що дрейфує в коробці з-під мила, куди її, мабуть, помістили батьки, надумавшись в останню мить.
Тут ми почнемо нашу оповідь. Багатий містер Ван-Ґроссі вирішив спершу видати заміж Ґрейсі, найстаршу з його трьох дочок, і лише тоді дозволити оприлюднити новину про шлюб і заручини двох молодших. Ці дві сестри, героїні актрис Ґейл Патрік і Мері Карлайл, потерпають від такого стану речей, бо ж кожна має претендента на руку — й під рукою. Однак вони сподіваються на заміжжя Ґрейсі, адже незабаром почнуться перегони яхт, а батько, містер Ван-Ґроссі, гостює у своїй саутгемптонській віллі сера Реджинальда — суперника в регаті й кандидата на зятя.
Сер Реджинальд, тупий і смішний, висловився, що прагне одружитися з американкою, але за трьох умов: наречена має бути дуже талановитою, чудовою спортсменкою та писаною красунею. Ґрейсі не відповідає жодній з цих умов. Проте дві молодші сестри вважають сера Реджинальда таким дурним, що, можливо, за допомогою хитрощів поталанить його переконати, що Ґрейсі саме та, якої він шукає. Вони зв’язуються з нью-йоркською рекламною фірмою, яка посилає свого представника Джорджа (Джорджа Бернза) до Саутгемптона, діставши обіцянку про велику винагороду, якщо з Ґрейсі вийде все гаразд.
Ось ми вперше бачимо Ґрейсі — в саду великого маєтку Ван-Ґроссі вона годує золотих рибок у ставку. Тільки-но вона кинула останню порцію корму й прощається з улюбленою золотою рибкою, а коли відвертається, чує звук — очевидно, подяку від рибки за їжу. Дівчина обертається.
— Що ти сказав, Ною?
Золота рибка не відповідає.
— Ой ти, дурнику, — каже Ґрейсі й відвертається.
Але вона вдруге чує чудний крик, знову обертається й іде на звук до непримітного входу за прогалиною ліска. Той дивовижний звук віддавна лунав у серці Ґрейсі, хоч вона й не впізнає його. Це щось нове, чарівливе, і дівчина зупиняється, дивиться на небо, чи немає там птаха, якого вона досі ні разу не чула. Однак вона серцем відчуває, що це не птах обізвався, й за хвилину далі вистежує джерело звуку.
Джерело — темний закуток біля входу. Джерело — море. Джерело виявляється невеликою, зовсім не придатною для плавання коробкою з-під мила, в якій сидить півторарічна дитина. Коли коробку прибиває до берега, Ґрейсі вихоплює з неї маленького хлопчика й благоговійно, у захваті обнімає його. Дівчина, майбутнє якої очевидно вирішують дві сестри й найнятий ними рекламний агент, несподівано знаходить велике захоплення у своєму житті.
Наразі не знати, що Ґрейсі зробить із хлопчиком. Чомусь вона вирішує вчинити так, як фараонова дочка, — тимчасово сховати малюка, — і тут же влаштовує йому притулок у маленькій печері.
Ми повертаємося до житла Ван-Ґроссі. Приходить Джордж і зустрічає двох сестер. Героїня Ґейл Патрік таємно одружилася з героєм Баттерворта, і ці двоє хочуть видати Ґрейсі заміж, щоб можна було відкрити таємницю свого шлюбу. Мила героїня Мері Карлайл заручена з морським офіцерем, корабель якого стоїть на рейді й має відплисти до Китаю зразу ж після кінця регати, тому вона й зацікавлена якнайскоріше видати Ґрейсі заміж. Джордж, якого сестри відрекомендували суворому батькові їхнім приятелем, відразу ж береться до роботи — задовольнити першу вимогу сера Реджинальда до нареченої. Треба за одну ніч зробити з Ґрейсі спортсменку.
Наступна сцена характерна непорозуміннями й суперечливими діями. Ґрейсі покірно старається робити те, чого від неї сподівається сер Реджинальд, але, пройнята потаємною турботою про хлопчика, вона мусить увесь час мати його при собі. Наприклад, у грі в гольф, влаштованій наступного дня, дівчину супроводжує носій гольфістського спорядження, який тягає дуже вже велику сумку з дитиною всередині, але це виходить наяву аж наприкінці епізоду. Упродовж гри Ґрейсі навчає малюка підраховувати її очки. Так чи сяк, а Джордж невдовзі викриває таємницю. Він не видає Ґрейсі, бо сер Реджинальд оголосив, що йому не до вподоби діти, й усвідомлює, що справа значно важча, ніж можна було уявити. В епізоді з грою в гольф не вдалося переконати сера Реджинальда, що Ґрейсі чудова спортсменка, зате Джорджеві поталанило приховати правду — те, що вона взагалі не спортсменка.
Друга його ідея — це показати Ґрейсі як геніальну музикантку. Вставний комічний номер має виглядати приблизно так. Вечірка в будинку Ван-Ґроссі. До кімнати входять Джордж і Ґрейсі, яка, спершись на його руку, величаво пропливає до тимчасових підмостків. Прагнучи підсилити враження від хисту Ґрейсі грати на арфі, Джордж попередньо набрав клакерів, щоб аплодували посередньому виконанню, а за шторами приховав вправну арфістку, яка має виконати кілька довершених уривків. Він виголошує презентаційну промову, і Ґрейсі сприймає її з вдячністю. Оголосивши перший з добірки музичних творів, Джордж сам акомпанує на піаніно. Ґрейсі починає виступ із глісандо на струнах. Раптом із-за піаніно — тимчасового сховку, який влаштувала Ґрейсі, — вигулькує хлопчик, налітає на арфу й зав’язає в струнах, а виконавиці доводиться брати непередбачені ноти. Концерт добіг катастрофічного кінця, але Джордж знову примудряється вивести Ґрейсі з глухого кута.