Страница 70 из 96
Незнайомець нарешті отямився. Розлючений через те, що не може потрапити до Долдрумів, він намагався вибратися з будинку, пролізши крізь димохід. Потім він припустив, що під ліжком мають бути двері, але Джеміна запевнила, що це не так. Він шукав двері під ліжками та диванами, але щоразу Джеміна витягала його і казала, що він дарма витрачає час. Незнайомець, несамовито гніваючись, бився у двері, гукаючи Долдрумів. Вони йому нічого не відповідали, але не припиняли обстріл цеглою та камінням по той бік вікна. Старий Пеппі Тантрум розумів, що як тільки вони зможуть пробитися у вхідні двері, то нахабно вваляться і бій закінчиться.
У той час атакою керував старий Гек Долдрум, смачно відхаркуючись ліворуч і праворуч на підлогу.
Приголомшливі рогатки Пеппі Тантрума справили свій ефект. Майстерний постріл вивів з ладу одного з Долдрумів, а інший Долдрум, майже одразу отримавши у живіт, з останніх сил бився далі.
Все ближче і ближче підходили вони до будинку.
— Ми маємо бігти, — крикнув незнайомець Джеміні. — Я пожертвую собою і винесу тебе звідси.
— Ні, — вигукнув Пеппі Тантрум, весь чорний від кіптяви. — Ти залишатимешся тут і триматимеш оборону. Я не випущу Джеміну. Я не випущу Меппі. Я й сам нікуди не піду.
Чоловік із поселень, блідий і тремтячий від гніву, звернувся до Хема Тантрума, який стояв біля дверей, відстрілюючись від наступаючого Долдрума.
— Ви прикриєте відступ?
Хем запевнив, що теж не проти рятувати Тантрумів, але має залишатися тут і допомогти незнайомцю прикрити відступ, якщо той придумає, як це зробити.
Незабаром крізь підлогу та стелю почав просочуватися дим. Шем Долдрум підійшов і підсунув запалений сірник під ніс старого Яфета Тантрума, коли той нахилявся з бійниці, і алкогольне полум’я розгорілося з усіх боків.
У ванні загорівся віскі. Почали падати стіни.
Джеміна та чоловік із поселень подивилися одне на одного.
— Джеміна, — прошепотів він.
— Незнайомець, — промовила вона.
— Ми помремо разом, — сказав він. — Якби ми вижили, я повіз би тебе до міста й одружився з тобою. Завдяки здатності приймати алкоголь успіх у суспільстві був би тобі гарантований.
Якусь мить Джеміна ніжно пестила його, мовчки підраховуючи пальці на ногах. Дим густішав. У неї вже горіла ліва нога.
Тіло дівчини стало людською алкогольною лампою.
Їхні губи зустрілися в одному довгому поцілунку, а потім впала стіна і накрила їхні тіла.
Прорвавшись крізь полум’я, Долдруми знайшли їх мертвими там, де вони впали. Вони були як одне ціле, про що й мріяли перед загибеллю.
Старий Джем Долдрум був зворушений.
Він зняв капелюх, наповнив його віскі та випив.
— Вони мертві, — повільно прошепотів він, — вони прагнули одне до одного. Але запізно… тепер ми не повинні їх розлучати.
Тож Долдруми кинули їхні тіла разом у потік, і від них пролунав один спільний сплеск.