Страница 64 из 87
— Солодких снів.
Розпускаючи волосся, Вероніка пригадала всі моменти вечора. Вона з точністю дотримувалася настанов Марджері. Навіть коли Чарлі Полсон перехопив її восьмого разу, вона продовжувала вдавати радість і зуміла показати йому, як їй подобається така увага. Вона нікому не говорила про погоду в О-Клері, автомобілі чи свою школу, а суворо не злізала з однієї теми — ви, я, ми з вами.
Та перед тим, як заснути, бунтарська думка сонно прокралася до її свідомості — зрештою, це все зробила вона. Марджері, звісно, настановляла її в розмовах, проте сама Марджері ці розмови почерпнула з книг. І червону сукню обрала вона сама, хоч і не дуже високо цінувала її, допоки Марджері не дістала її зі скрині, вона сама вимовляла ті фрази, це були її губи та її усмішка, це її власні ноги танцювали. Марджері — хороша... проте пихата... Який прекрасний вечір... І всі такі прекрасні... особливо Воррен... Воррен... Воррен... Як його там звати... Воррен...
І її здолав сон.