Страница 83 из 140
— Ні, ні, ні, — прошепотіла Ківа, відхиляючись настільки далеко до кам’яних дверей, наскільки взагалі могла, наче чим далі вона опиниться від горнил, тим безпечніше. То була неправда: в цій кімнаті не було безпечного місця, це давала зрозуміти кіптява на дверях поруч із її обличчям.
«Повільне дихання, — сказала їй Наарі. — І тримайся низько».
Повільне дихання наразі було неможливим, адже Ківа хапала ротом повітря. Але вона змусила себе дотриматися другої вказівки, ковзаючи по дверях униз, доки не припала до землі; рука потяглася до амулета, видобула його з-під сорочки, хапаючись настільки міцно, що краї герба впилися в долоню. Іронія долі: золота корона проштрикувала шкіру, ранячи ще до того, як це зробив вогонь.
А тоді вона побачила каламутно-помаранчеве сяйво на краях горнил, натяк на жар торкнувся відкритої плоті, запах диму посильнішав. Можливо, печі зламаються. Можливо, Ґрендель вдасться знайти спосіб зробити так, аби виглядало, наче все працює, не спопеливши Ківу в процесі. Можливо… Горнила відчинилися, метал розщепився і під’їхав угору, клацаючи шестернями.
А тоді розверзлося пекло.