Страница 41 из 140
Глава 21
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
Коли Ківа мовила це, запанувала гробова тиша, а тоді в натовпі зчинився галас — хвиля звуку, такого гучного, що платформа похитнулася.
— ТИША!
Потужне ревіння долинуло від вартового, найближчого до принца та принцеси. Там, де в інших королівських вартових над серцем була емблема, вигравіювана темнішим відтінком срібного, його була викарбувана золотом: чотири квадранти, які репрезентували стихійну магію — земля, вогонь, вода, повітря — за перехрещеними мечем і стрілою, а вгорі — корона.
Герб роду Валлентіс.
— Пропустіть її, — наказав чоловік із золотою емблемою — капітан королівської варти, збагнула Ківа. Її коліна мало не підігнулися.
Вартові опустили мечі, і вона на тремких ногах зробила крок уперед, серце вистрибувало з грудей. Вони не повернулися в попередні позиції — стійки попереджали, що вони діятимуть негайно, щойно вона зробить хоч найменший неправильний рух.
Здавалося, наче минула вічність, доки Ківа дійшла до центру платформи. Вона не наважилася зустрітися поглядом з досі нерухомим Наглядачем, як і не дивилася на балку шибениці, яка здіймалася в повітрі над нею. Намагалася нагадати собі, що перша Ордалія найлегша, порушники могли пережити — і переживали — її. Відмовлялася думати про те, що буде потім, обмірковувати наслідки свого квапливого вчинку й гадати, що принесуть дальші Випробування. Шанси пережити навіть це… Ківа знала, що цілком може виявитися: вона щойно віддала власне життя, аби врятувати Тільдине.
Не
дай
їй
померти
.
У ту мить Ківа ненавиділа свою сестру, ненавиділа Кресту, ненавиділа Наглядача Рука та сім’ю Валлентісів, а також правителів Мірравену, які відправили Тільду в Заліндов.
Та все ж Ківа зробила вибір. І житиме — чи загине — з його наслідками.
Коли вона була всього за фут від капітана, він поворухнувся — ледь помітно, але цього їй було достатньо, аби зрозуміти, що ближче підходити не варто.
Ківа змусила себе подивитися на нього, на його припорошене сивиною чорне волосся й підстрижені вуса, які переходили в коротку акуратну борідку. Його загартоване обличчя натякало, що він не був просто членом королівської варти, а має бойовий досвід, і то чималий.
Ніби Ківа й так не знала.
Все
гаразд
.
Все
буде
гаразд
.
У неї врізався батьків голос, роздираючи її серце, змушуючи її подих завмерти. Але вона відкинула спогад — було потрібно присвятити всю увагу чоловікові перед нею, при цьому не виказуючи, що вона знає, хто він такий, що
пам
’
ятає
його.
Погляд карих очей капітана зімкнувся з її, коли він сказав:
— Поясни, Ківо Мерідан.
Саме її ім’я, сказане його грубим, хрипким голосом, змусило її опиратися бажанню кинутися геть із платформи і зникнути серед натовпу, який спостерігав за цим усім. Але вона не могла такого зробити… вона
не
буде
такого робити. Вона прийняла рішення і тепер повинна втілити його в життя.
— Як я і сказала, капітане, — промовила Ківа чітко, відчуваючи полегшення, коли голос не виказав бурі всередині, — я оголошую вирок Бунтівної Королеви своїм власним.
— І що дає тобі право це зробити? — відказав він, вигинаючи темну брову.
Ківа усвідомлювала, скільки очей до неї прикуті; глядацький загал намагався розчути її слова — в’язні, вартові, можновладці. Вона відчувала Наглядачів позирк, такий наполегливий, аж обпікав.
Десь серед натовпу спостерігала Креста зі своїми бунтівниками. Джарен, Тіпп і Наарі спостерігали.
Всі
спостерігали.
Піт стікав у Ківи по спині, але на її холодній шкірі виступили сироти.
Молячись, щоб пригадати правильне формулювання і щоб чутки, які вона чула, були правдиві, Ківа заявила:
— П’яте правило Випробування Ордаліями, згідно з Книгою Закону: «Якщо хтось оголосить вирок звинуваченої особи своїм, то він чи вона постане перед Випробуванням як Чемпіон звинуваченої особи», — Ківа витримала капітанів погляд, помічаючи здивування — може, навіть повагу — в нього на обличчі. Це зробило її впевненішою в тому, що сказане нею було правдою, і вона продовжила: — Я таке оголошую. Згідно з законами, які ви відстоюєте, відтепер я Чемпіонка Тільди Корентін.
Раптовий гавкучий сміх змусив Ківу повернути голову в бік королівських осіб.
— Вона мені подобається, — зронив принц-наступник, його голос був задоволений, хоч маска й приховувала вираз обличчя. — Бойова.
— Вона хоче померти, — заперечила принцеса, хоча теж так, наче це її розважає.
У Ківі запалала ненависть до обох, і вона негайно обернулася знову до капітана. Але таки встигла побачити лиховісний вираз Наглядачевого обличчя. Вона проковтнула слину, усвідомлюючи, що її втручання, напевно, зашкодило його планам щодо Бунтівної Королеви. Він заявляв, що йому байдуже, виживе та чи помре, але Ківа знала, що його життя було б легшим, якби Тільда загинула в сьогоднішньому Випробуванні.
Її поразка винесла б їй вирок, її страта була б легальною в очах закону.
В Заліндові про справедливість турбувалися мало, але враховуючи, що спостерігав весь Вендералл, Рук поводився обережно. Його нахмурений вигляд сказав Ківі одне: якщо вона переживе першу Ордалію, то пояснюватиме все йому.
— Думаю, що ти, дівчино, не розумієш усіх наслідків своєї заяви, — зауважив капітан, схрещуючи свої могутні руки на закутих в обладунок грудях. — Друга частина правила каже, що твоя доля буде прив’язана до її. Якщо тобі не вдасться пройти всі чотири Випробування — ви обидві помрете.
Над юрбою, яка уважно слухала, прошелестіло бурмотіння.
— НІ, КІВО! Н-НЕ ТРЕБА!
Ківа заблокувала Тіппів вигук. Вона робила це не просто для Тільди, але й для того, аби врятувати Тіппове життя і своє власне. Вона не похитнеться, навіть відчуваючи, як її охоплює запаморочливе відчуття паніки, як голки й булавки поколюють кінчики пальців, а поле зору чорніє по краях.
Збираючи відвагу, якої не відчувала, Ківа впилася нігтями в долоні, біль допомагав їй зосередитися, коли вона заявила:
— Але якщо в мене вийде, то нам обом подарують свободу.
Вона не бачила сенсу в тому, аби визнати, що шанси не на її користь. Усі й так це знали. Але якщо Ківі вдасться пережити перше завдання…
Ми
в
безпеці
.
Лишайся
живою
.
Не
дай
їй
померти
.
Ми
вже
йдемо
.
Ми
.
Вже
.