Тюремна цілителька. Книга 1

— Королівство повстало, вимагаючи страти Торвіна, — відповіла Ківа. — Без союзників і допомоги поранений король не мав іншого вибору, крім як тікати. Йо­му вдалося дістатися далеко в гори Танестра, тоді йому стало не під силу подорожувати далі.

Тіпп охнув:

— Він

помер

?

— Ніхто не знає напевне. — Ківа знизала плечима. — Поки королева продовжувала правити ще багато років, до самої смерті, Торвін не повернувся по корону, яка належала йому. Але були перешіптування між тими, хто намагався його відшукати, між тими, хто не вірив брехням Сани і повстав проти неї. Декого стратили, інших ув’язнили, але кажуть, що багато хто врятувався втечею, як сам Торвін. Чи ті бунтівники знайшли свого короля-­вигнанця, чи ні… — Ківа знову знизала плечима.

— То от звідки з-з’явилися бунтівники, — випалив Тіпп, в його голосі була нотка захвату.

— Якшо перегуди не брехливі, — припустив Мот, — то Тільда Корентін — Торвінова пра-пра-пра-якась-там-внука, так? Ну і ще кілька «пра» там зверху?

— Ймовірно, — сказала Ківа, її погляд пурхнув до жінки.

— Але якшо твоя байка діло каже, то вона не бунтарка, еге ж? Жоден з них, — зазначив Мот. Він пробігся пальцем по своїй вкритій щетиною щелепі. — З того, шо я чув, у Сани з Торвіном спільних спадкоємців не завелось, але вони собі мали дітей по окремости, коли розійшлися. Обидвоє родів продовжилися. А то значит, шо спадкоємці Корентіна мают повне право на трон Евалону. Вони ніякі не повстанці. То якшо в них є та магія, ясне діло, бо ж то буде справдешнім доказом, нє хіба?

Всі подивилися на Тільду, усвідомлення прийшло до них одночасно.

— К-королівська сім’я вся має сили стихій, як Са­на, — зауважив Тіпп. — Тож якщо Тільда дійсно веде свій рід від Торвіна, хіба вона не повинна мати силу з-зцілення? Вона б тоді не б-була такою хворою, так?

Ківа усвідомила, що вони всі чекають її відповіді, тож зробила безпомічний жест і відповіла:

— Я не знаю… можливо, вона тільки інших може зцілювати, а себе ні? Можливо, магія передається через покоління? Можливо, вона взагалі не Торвінова родичка, і це просто один з випадків, коли одну людину вважають іншою?

— Багацько всяких «можливо», — пробурмотів Мот. — Але мені до шмиги твоя оповідка про походження, то я бу­ду собі думати, шо вона Торвінова пра-якась-там-внучка і шо оте все решта було, чисто як ти там наго­ворила.

— Не вір всьому, що чуєш, Моте, — сказав Джарен з поблажливою, але все одно кривуватою посмішкою на обличчі.

Ківа підняла до нього брову. Джарен піймав її погляд і знизав плечима:

— Я чув тисячу версій легенди про Торвіна й Сану. Як знати, котра правдива?

— Король з королевою, напевно, думають, що в цьому щось є, інакше не відчували б такої загрози через те, що вона символізує, — зазначила Ківа, нахиляючи підборіддя в напрямку Тільди.

— Король і королева походять з роду Валлентіс, — розмірковував Мот. — Вони Сані — пряма рідня… ну, королева принаймні. Вони мусять прислухатися до всяких балачок, хіба нє? Особенно про Бунтівну Королеву, яка може прям з-під них трон взяти й висмикнути.

Ківа стиснула пальцями перенісся.

— Ми можемо, будь ласочка, припинити про це розмовляти? Мені потрібно повертатися до роботи.

— В мене є з-запитання, — сказав Тіпп, підстрибуючи на своєму місці. — Воно коротке, ч-чесно.

— Опусти руку, Тіппе, — виснажено простогнала Ківа.

Він послухав її, але так і підстрибував, доки запитував:

— Як їхня м-магія працює? Т-торвінова і Санина? І родини Валлентіс… в них всіх с-сили стихій. Ну, не в к-к-короля, але в королеви та їхніх спадкоємців. Як в-вони… — він зробив пальцями різкий рух, наче з них вистрілили уявні іскри, — викликають м-магію?

Ківа примружилася до хлопчика:

— А мені звідки знати?

— Не

тільки

королівські особи це можуть, — втрутився Джарен, між його бровами з’явилася маленька задумлива зморшка. Всі очі повернулися до нього, і вираз його обличчя швиденько прояснився. — Маю на увазі… я чув, що трапляються аномалії. Народжені поза королівською кровною лінією, просто як у стародавні часи. Це рідкість, але однаково…

Ківа фиркнула:

— Всі ми чули про ці «аномалії». Це не більше, ніж дитячі казочки, в яких бажане видають за дійсне, про що можна помріяти, але ніколи не можна отримати.

— Ні, ладонько, Джарен правду каже, — заперечив Мот, шкрябаючи свою залисину. — Я бачив таке, один раз.

Ківа посерйознішала:

— Що?

— Їздив собі Мірравеном, давно то було, десь тоді я її й побачив, — повідомив трунар. — Мале дівча, років п’ять чи шість, баламкала рученятами, заставляла воду у фонтані танцювати джиґу.

— Дійсно? — спитав Тіпп, з очима повними подиву.

Мот кивнув:

— То було те ше видовисько. Ніколи мені не доводилося похожого бачити — ні до, ні опісля.

Тіпп повернувся до Ківи:

— Думаєш, я м-можу магію? Може, я просто про це не з-знаю поки?

Ківа почувалася абсолютно непридатною для такої роз­мо­ви. Найласкавішим голосом, на який була здатна, во­на сказала:

— Мені прикро, Тіппе, але навіть якщо аномілії

дійсно

справжні, Джарен має рацію, коли каже, що вони рідкісні. Мова йде про один випадок за сотню років. Якщо не менше.

— Але Мот б-бачив…

— Той єдиний, — промовила Ківа, так само ласкаво. Хо­ча вона й задумалася,

коли

Мот бачив ту дитину, яка володіла магією, і чи не був він часом під впливом спиртного в той день.

Вона зістрибнула з лави, готова припинити це обговорення.

— Стає пізно, в мене є пацієнти, за якими потрібен нагляд, тож час розповідей завершився. — Вона подивилася на Тіппа й, ігноруючи укол, який відчула, побачивши йо­го розчароване обличчя, запропонувала: — Можеш допомогти Моту з Ліку?

Хлопчик завагався, наче хотів ще щось запитати, але прочитане у Ківи на обличчі змусило його кивнути і зісковзнути з металевої лави. Мот також наче хотів продовжити розмовляти, але мудро пішов за Тіппом, коли той рушив до карантинної кімнати.

Ківа пішла до свого запасу, аби розкопати ще баночку алое й дати Джарену, готова відпровадити його. Вона не усвідомлювала, що він пішов за нею, доки він не заговорив просто позаду:

— Чому ти допомагаєш їй?

Ківа рвучко обернулася:

— Що?

Джарен подивився на Тільду:

— Якщо вона дійсно Бунтівна Королева, то відповідальна за все, що вони роблять. За всі заворушення в Ева­ло­ні. — Він повернувся назад до Ківи. — Люди помирають через неї та її послідовників.