Страница 122 из 140
Джарен швидко нахилився вперед, і Ківа підтягла його сорочку ще вище. Вона водночас закрижаніла і спалахнула від побаченого. Глибокі, широкі рани лише частково загоїлися навіть після двох тижнів. Те, що зробив Різник…
— Гоїться добре, — змусила себе сказати Ківа, водночас намагаючись опанувати лють… і провину. Вона пробіглася пальцями по одному з рубців, і Джарен здригнувся від дотику. — Однак вигляд мають болючий.
— Це було варте того, — тихо сказав Джарен, і Ківине серце здригнулося через прихований зміст цих слів. Він кашлянув і додав: — Але так, відчуття не з приємних.
Не потрібно було озвучувати те, що вони обоє й так знали: Різникові останні побої посилили біль.
Не маючи під рукою нічого, що могло б йому допомогти, Ківа вже була збиралася відпустити його сорочку, коли її погляд упав на давніші шрами, приховані під свіжими рубцями. Намагаючись відволіктися хоч якось від найсвіжіших ран, вона торкнулася його пальцем, змушуючи Джарена ще раз здригнутись. А тоді він завмер, коли вона мовила:
— Ти казав, що це зробив хтось близький.
Джарен відсторонився й сам опустив сорочку:
— Забудь, що я казав.
Забути?
Забути
?
Він — спадкоємець трону, один з найзахищеніших людей у королівстві. І його хтось мучив. З нього хтось
знущався
. Як вона може просто про це забути?
— Серйозно, — твердо сказав Джарен, бачачи вираз її обличчя. — Просто не чіпай цю тему.
Ківа спалахнула.
—
Не
чіпати
тему
? — повторила вона, її злість наростала знову. — Ти готовий довірити мені те, що володієш магією, свою справжню особу, свої таємниці, заборонені плани, але не це?
Джарен мовчав.
Ківа з люттю вказала пальцем просто йому в обличчя й мовила:
— Після всього, через що ми пройшли! Після Випробувань і отрути (богами проклятої отрути, про яку Наарі клянеться, що твоя сім’я її зупинить), після всього цього ти хочеш, аби я просто…
— То була моя мати, ясно?
Ківа аж сахнулася. Слова, які вигукнув Джарен, відлунням покотилися тунелем.
Королева
?!
Королева
Аріана
залишила на ньому шрами?!
Вогонь затремтів, наче реагуючи на те, як Джарен засмутився.
— Вона… це… — він обірвав себе, лайнувся, провів долонею по обличчі, кривлячись, коли через цей рух сіпнувся його живіт. Глибоко вдихнувши, він спробував ще раз: — Це не зовсім вона. Це «янгольський пил». У неї з ним проблема, інколи вона приймає його забагато. Часто. Коли таке трапляється, вона забуває, хто вона, все плутає, втрачає контроль.
У Ківі здійнялося співчуття й погасило попередню лють. Усю лють.
Вона не могла повірити в почуте, але було очевидно, що Джарен не бреше. Це також пояснювало, чому він навідріз відмовляється приймати макове молочко чи будь-який інший наркотик, який викликає залежність. Він бачив, що може статися, коли використовувати це неправильно. Відчув наслідки на собі. Він жив зі шрамами.
Вона розтулила рота щось відповісти, але він встиг першим:
— Будь ласка, — хрипко промовив він. — Не дивися на мене так. Не дивися так, наче я зламаний.
Ківа не думала, що він зламаний. Після всього, що вона про нього довідалася, вона вважала, що він, можливо, найсильніша людина, яку вона знає.
І це її нажахало.
— Ходімо, — сказала вона, підводячись на ноги і простягаючи руку. — Нам пора рушати.
Джарен витріщився на її пальці так, наче ті могли вкусити.
— Ти нічого не кажеш…
— Я ж сказала, — зауважила Ківа. — Нам пора…
— Про мою матір. Мої шрами.
Ківа подивилася на нього згори вниз:
— Ти хочеш, аби я щось сказала? Хочеш, аби сказала, як мені прикро, що тобі довелося через таке пройти? Що я й уявити не можу, як це важко? Що я вважаю неймовірним те, як ти розділив наркотик і залежну людину і все одно турбуєшся про матір, хочеш захистити її?
Джаренове горло сіпнулося.
Ківа простягла руку ближче, і цього разу він за неї вхопився, дозволяючи їй допомогти йому підвестися, хоча це й було боляче. Він похитнувся і спробував відновити баланс. Її руки автоматично зімкнулися на ньому, щоб допомогти втриматися на ногах, і вона продовжила:
— Я можу сказати тобі все це, але ти й так знаєш. Принаймні сподіваюся, що знаєш, — вона замовкла, але змусила себе завершити: — Я також можу сказати, що якщо вона не лікується, тобі потрібно зайнятися її лікуванням.
Джаренові руки завмерли в неї на талії, він намагався вирівняти ноги, але на Ківині слова, хоча вона вже почала відсторонюватися, він притягнув її знову ближче до себе, міцно огортаючи руками спину, доки вона не опинилася повністю в його обіймах.
— Дякую, — прошепотів він їй на вухо голосом, нерівним від емоцій.
Вона не була впевнена, за що він дякує: чи за відсутність жалощів, яких він боявся, чи за її спонукання зайнятися материним лікуванням. У будь-якому разі від його близькості, від того, як приємно в його обіймах, навіть якщо вона й досі воювала з собою в думках через те, що дізналася про нього й про себе, її серце майже вистрибувало з грудей.
Та вона дозволила собі цю мить. Цю єдину мить у часі, коли вона танула в ньому й заплющувала очі, огортаючи його руками у відповідь.
А тоді вона пригадала його рани.
Він не видав жодних звуків болю, але вона знала, що від обіймів йому боляче — не тільки спині, але й тріснутим ребрам, зважаючи на те, як міцно він її обіймав. Тож вона делікатно відсторонилася, подивилася йому в очі й запитала:
— Краще?
Він сором’язливо усміхнувся:
— Краще.
— Добре, — вона коротко кивнула, наче її серце досі не билося втричі швидше. — А тепер — що ти там говорив раніше? Мовляв, Рук помилився, відправивши тебе сюди?
— А, це, — сказав Джарен, потираючи щелепу, збентежений, але — Ківа знала — не через мить, яку вони щойно розділили. У нього не було проблем з виявленням прихильності. Як-не-як, він принц. Напевне, звик до того, що жінки падають до ніг. Вона зморщила носа від такої думки, і це відволікло його, тож замість того, що збирався сказати, він запитав: — Що означає цей вираз обличчя?
Ківа не мала наміру зізнаватися, про що міркувала, тож, швидко подумавши, відповіла:
— До мене дійшло, що не знаю, як до тебе звертатися. Джарен? Деверік? Як поводитися в такому випадку?
Цього разу вже Джарен зморщив носа:
— Терпіти не можу ім’я Деверік. Я завжди його ненавидів. Моє друге ім’я Джарен — так мене називають мої друзі й сім’я. — Він підкреслено додав: — І ти називай так.