Тюремна цілителька. Книга 1

— Я попереджав, — повторив Наглядач Рук, його тем­не обличчя затуманила злість, погляд рухався між ни­ми. — Я неясно висловився, коли сказав, що не дозволю нікому втрутитися в це Випробування?

Ківа спробувала кивнути, але їй вдалося тільки знову закашлятись.

— Це не її провина, — заявив Джарен, сам відкашлюючись. — Я сам стрибнув за нею.

Рук зробив крок до нього і потягся до його руки, читаючи металевий браслет на зап’ясті.

— Д24Л103. Ти новий.

— Я вже тут майже два місяці, — сказав Джарен. Він витримав гострий погляд Рука і додав: — Достатньо довго, аби розуміти, кого варто рятувати.

Ківа відчула, як його слова пронизали її, та водночас вона прагнула, аби він заткнувся, адже знала: будь-що сказане погіршить ситуацію. Наглядач

дійсно

її попереджав. Він чітко висловився: будь-яке втручання цього разу призведе до покарання.

Джарен врятував їй життя. Вона не могла дозволити йому втратити власне.

— Я попросила його це зробити! — випалила вона.

Джарен різко повернув голову до неї:

— Ні, Ківо, не…

— Він постраждав, і я допомогла йому, тож він вважав, що винен мені, — швидко заторохтіла Ківа, з її губ злітала брехня. Вона затнулася, коли побачила Наарі краєм зору: обличчя вартової було бліде, жінка збентежено спостерігала. Але Ківа зосередилась і продовжила: — Він сказав мені, що колись пірнав в озеро біля свого дому й уміє надовго затримувати дихання. Ми домовилися, що він стрибне за мною після того, як я пробуду під водою довгий час, і він вдихнув повітря в мої легені, допомігши мені витримати довше. Це моя провина, не його. Моя ідея.

—

Ківо

…

— Достатньо! — гаркнув Джаренові Рук єдине слово. Він підступив до Ківи й низьким, погрозливим голосом рубонув: — Я намагався захистити тебе, але не можу захистити від себе самої. Більше не можу.

Вона ще не встигла осягнути Наглядачеві слова, а він сіпнув підборіддям до вартового позаду неї. Її сорочку відпустили, і на єдину сповнену полегшення мить вона подумала, що вільна. А тоді гострий біль спалахнув на потилиці.

Останнім, що чула Ківа, було те, як Джарен кричить її ім’я, поки вона безвільно валилася на землю.