Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 105 из 140

Ківа втупилася в нього, досі не в змозі прийти до тями після того, про що дізналася. Вона відкрила рота, але тоді побачила вартових: один ішов поруч, другий стояв за дверима, в зоні чутності. До неї повернулися Олішині слова: «Він дістав їх від декого іншого».

Ківа не могла ризикнути відкрити те, про що дізналася, доки не впевниться в тому, що відповідального спіймають. Оліша й Нерґал — лише пішаки.

Дурні

пішаки, але пішаки. Доки їхнього постачальника не буде викрито, Ківі доведеться поводитися обережніше й стежити за тим, кому що казати. Вона не могла просто випалити правду Наглядачеві Рукові, коли інші слухають. В’язні — не єдині пліткарі в Заліндові. Колесо млина пліток невпинно крутиться і серед вартових, чутки завжди долітають до в’язнів.

Про це необхідно подбати… але

тихо

. Заліндов і без того — порохова бочка, готова вибухнути. Якщо люди довідаються, що хвороба

не

була

хворобою… що їх навмисне

труїли

…

— Що це в тебе? — запитав Рук, дивлячись на рідину, яку Ківа тримала так міцно, аж кісточки пальців побіліли.

Ківа з удаваним спокоєм віддала піалу Оліші й промовила:

— Нічого важливого.

Рукові очі звузились, і Ківа відчула іскру надії, знаючи, як добре він читає людей. Безумовно, він розпізнає паніку на її обличчі, збагне, що щось не так, і забажає поговорити з нею сам на сам. Тоді вона розповість йому правду без зайвих вух.

Але він нічого не сказав, не здогадався, що вона думає й відчуває. Лише розвернувся і жестом вказав їй іти слідом:

— Ходімо. В нас довга прогулянка.

— Зачекайте! — вигукнула вона, не в змозі зупинити себе. — Можна на одне слово? На самоті?

Руків крок навіть не сповільнився, коли він погукав через плече:

— Ми запізнюємося. Що б то не було, хай чекає кінця твого Випробування.

— Якщо ти тоді ще житимеш, — гигикнув вартовий, який зайшов з ним, підходячи ближче і добряче штовхаючи Ківу, аби вона рушала. — Рухайся, цілителько.

— Але…

— Іди, а то понесу тебе, — вартовий ще раз її штовх­нув. — Вибирай.

Ківа зціпила зуби, але покірно покрокувала до дверей, подумки кленучи Рука за те, що він не побачив, як відчайдушно вона хотіла поговорити з ним.

Її думки дременули в найгіршому напрямку в ту саму мить, коли вона вийшла у двір і вартовий, який досі гиготів, поквапився, аби стати збоку від Наглядача разом з іншими двома.

Ще троє приєдналися до них по дорозі, але Наарі серед них не було. Ківі відчайдушно хотілося побачити ту й поділитися тим, про що вона дізналась, адже вона була впевнена, що Наарі, на відміну від Наглядача, послухає і знатиме, як чинити. Люди помирали через отруту. Слід розібратися, хто за цим стоїть, і притягти винних до відповідальності.

Ківина перша підозра впала на Кресту. Якщо в’язням вдається діставати контрабандний «янгольський пил», то можна дістати й інші речі. Особливо — верховоді тюремних бунтівників. Але… Креста була настільки розлючена, коли вчора напала на Ківу, кажучи, що її друзі хворіють і помирають.

Якби вона постачала отруту, то подбала б, щоб та не потрапила до тих, хто їй небайдужий.

То хтось інший, у кого є інший мотив, окрім як посіяти страх і ворожість, для чого Кресті й отрути не потрібно. Але

хто

?..

Ківину зосередженість розбив голос, який погукав На­гля­дача Рука, змушуючи їхню групку зупинитись. Їй полегшало — аж коліна ледве не підігнулися, — коли, обернувшись, вона побачила Наарі, яка крокувала до них.

— Арелл, — буркнув Рук. — А я думав, де ти поділася. Ти знала, що лазарет лишився без нагляду?

— Вранці прибув екіпаж, — відповіла Наарі. — Мені сказали, що про це подбали.

Наглядачеві губи стиснулись, але відповідь його, напевне, вдовольнила, адже він знову рушив.

Ківа не йшла слідом, доки Наарі не підштовхнула її, і навіть тоді вона потяглася настільки далеко позаду від Наглядача і його почту, наскільки можливо.

— Треба поговорити, — прошепотіла Ківа кутиком рота.

— Краще зосередься, — прошепотіла Наарі у відповідь.

Ківа стрельнула очима в бік вартової й помітила її смертельно бліде обличчя, напружений вираз, те, наскільки стривожено вона поводиться.

— Це нагально, — прошепотіла Ківа. — Це стосу­ється…

Але Ківа замовкла, бо усвідомила: щось не так.

Вони йшли не до входу в тунель, не до водоносного горизонту.

Вони йшли до заліндовських воріт.

Зненацька всі думки про отруту вилетіли з голови, бо Ківу охопив страх: вона пригадала, що от-от має постати перед своєю третьою Ордалією, і це цілком може завершитися смертю. Вона була знервована, але впевнена в собі, поки думала, що доведеться перепливти водоносний горизонт, особливо зважаючи на Мотове енергетичне зілля, яке текло в жилах, але тепер…

Тепер вона й гадки не мала, що відбувається.

— Куди ми йдемо? — прошепотіла Ківа.

Тон Наарі був таким самим похмурим, як і її обличчя, коли вона відповіла:

— Не знаю, але мені це не подобається.

Ківі це також не подобалось. Але поки вони проходили у ворота за Руком, йшли колією повз ферми, а тоді далі, вона почала здогадуватися, куди вони можуть прямувати.

У рот набралася слина, і більше, ніж доти, Ківа відчула гарячкову необхідність поділитися тим, що дізналася, тож вона потяглася до шкіряного рукава Наарі, нахилилась і прошепотіла:

— Це отрута.

— Що? — запитала вартова, а тоді швидко жестом дала зрозуміти, що варто помовчати, бо Рук повернувся до них.

— Швидше, — сказав Наглядач. — Усі нас чекають.

Ківа знала, що він має на увазі населення Заліндова. Вона задумалася, чи й Тіппа погнали разом з натовпом, і сподівалася, що він з Мотом або Джареном, а не загубився серед лісорубів і каменярів. Але вона також знала, що хлопчик може постояти за себе, тож вирішила не хвилюватися про нього, а переконатися в тому, що Наарі збагнула її повідомлення.

Одначе Рук уже помітив, що вони відстали, і сповільнився, змушуючи їх наздогнати себе. Коли Ківа озирнулася на Наарі, та не мала стурбованого вигляду, тобто не зрозуміла сказаного або не усвідомила його важливості. Потрібно було знайти спосіб пояснити, і то швидко.

Але Рук звернув з головної колії й рушив далі на схід — туди, де Ківа ніколи не бувала; і вона усвідомила, що мала рацію стосовно того, куди її ведуть, і серце стрибнуло в горло через жах підтвердження.

Закинута каменярня.

Затоплена смертельна пастка.

Ідеальне місце для Випробування Водою.