Розлучення

40

______

Наомі

Що я наробила?

Вероніка лежить на підлозі у вітальні мого колишнього будинку, непритомна. Я досі тримаю той камінь у правій руці. На ньому є кров, і на моїй руці теж є кров, але не

багато

крові. Такої кількості, яку можна легко змити.

Я стаю на коліна поруч із нею, переживаючи, що, можливо, я її вбила. Але я чітко бачу, як її груди піднімаються й опускаються. Вона ще жива. На жаль.

Ні, я не це мала на увазі. Боже, я не хотіла її

вбити

. Я не така, як вона. Я просто хотіла завадити їй зателефонувати Джеремі.

І я точно не мала цього робити. Якими б не були наслідки того, що я прийшла до будинку й спробувала забрати Тедді, наслідки нападу на Вероніку з каменем будуть набагато гіршими. Езра буде дуже незадоволений мною.

Що ж тепер?

— Мамо?

Голос Тедді долинув зверху зі сходів. Ох. Стає ще гірше. Будь-яка надія вибратися звідси й прикинутися, ніби це зробив якийсь грабіжник, щойно вилетіла у вікно.

Але, можливо, я зможу це владнати.

Я кидаюся до підніжжя сходів. Тедді все ще стоїть нагорі, дивлячись на мене з подивом. Звідти, де він стоїть, він не бачить Вероніку, що лежить на підлозі. І хоча все, чого я хочу, це обійняти його й забрати звідси, я мушу відвести його до його кімнати, поки розберуся з цим.

— Мамо, ти тут!

Він виглядає таким щасливим, що мені аж серце стискається. Він починає бігти вниз по сходах, але я стаю на сходи, щоб перекрити йому шлях. — Не спускайся. Мені потрібно, щоб ти залишився у своїй кімнаті.

Його маленьке личко зморщується. — Але чому?

— Тому що я… я впустила тарілку, і вона розбилася на підлозі.

— Це той гучний звук, який я почув?

У мене стискається серце. — Ага. Я не хочу, щоб ти травмувався.

Тедді хмуриться, і цей вираз раптом робить його таким схожим на Джеремі. — Чому ти тут? Тато казав, що за мною наглядає Ронні.

— Він змінив свої плани.

— Чому?

Ох, ці запитання триватимуть ще годину, якщо я щось не зроблю. — Тедді, — кажу я тихим, настійливим голосом. — Іди до своєї кімнати й дивись відео з мавпами.

Його очі розширюються, і він миттєво замовкає. Ми так рідко даємо йому це попередження, що іноді я хвилююся, чи він, бува, не забув його. Але судячи з виразу його обличчя, він не забув. Він зачиниться у своїй кімнаті й не вийде, доки хтось не скаже йому, що час їсти печиво «снікердудл».

Тепер я можу спокійно розібратися з ситуацією навколо Вероніки.

Вероніка досі лежить непритомною на підлозі. Я не знаю, що робити. Чи можу я тихо вислизнути звідси й сподіватися, що, можливо, вона нічого з цього не запам’ятає? Але, звісно, вона запам’ятає. Вона отримала сильний удар по голові, але має здоровий мозок двадцятивосьмирічної жінки. Я впевнена, що вона згадає все, що сталося, і розповість про це Джеремі, щойно прийде до тями, а це може статися будь-якої хвилини.

Мені потрібно більше часу. Я мушу з’ясувати, що робити.

Її телефон впав приблизно за тридцять сантиметрів від того місця, де вона лежить на підлозі. Екран засвітився, і телефон голосно загудів. Їй щойно прийшло текстове повідомлення.

Я піднімаю її телефон з підлоги й читаю повідомлення на екрані. Звісно, воно від Джеремі.

Щойно зійшов з літака. Бачу, ти дзвонила, але я не відповів. Усе гаразд?

Я не можу відповісти, не розблокувавши екран. Але, схоже, для розблокування телефону потрібен лише відбиток пальця, а її рука лежить прямо тут, під рукою. Я беру її безсилу руку й притискаю її великий палець до сканера відбитків пальців. Телефон оживає.

Перше, що я роблю, це перенастроюю телефон так, щоб для входу не був потрібний пароль. Тепер я можу відповісти на будь-які стурбовані повідомлення від Джеремі. Я швидко набираю текст, перш ніж він встигне занепокоїтися й зателефонувати:

Все гаразд! Випадковий дзвінок!

Добре. З Тедді все гаразд?

Що б я там ще не говорила про Джеремі, він хороший батько. Незважаючи на все, мене зворушило його повідомлення. Принаймні моя відповідь на це запитання буде чесною.

З Тедді все гаразд! Він просто грається нагорі у своїй кімнаті.

Добре, чудово. Я подзвоню сьогодні ввечері з готелю.

А потім він пише:

Я тебе кохаю.

Фу, це що, типовий приклад того, як проходять розмови між ними двома? Вони розповідають одне одному, як сильно вони

кохають

одне одного? Боже, я якраз вчасно сюди потрапила.

Мені треба припинити це на корені. Прямо зараз. До того, як «Я кохаю тебе» перетвориться на «Вийдеш за мене заміж?»

Але як?

Може, мені вдасться якось переконати Вероніку. Насправді вона не хоче обтяжуватися чоловіком і дитиною. Все, чого вона хоче, це гроші Джеремі. Можливо, я зможу запропонувати їй угоду, за якою вона отримає якусь фінансову компенсацію в обмін на те, що залишить нас у спокої. Мені не подобається ідея домовлятися з нею, але у мене більше немає варіантів.

Але, з іншого боку, вона все одно не буде мене слухати. Як тільки вона прокинеться, одразу ж кинеться до телефону, щоб зателефонувати Джеремі. Навіть якщо я сховаю її телефон, вона може просто вибігти з дому й покликати сусіда.

Ні, я мушу переконатися, що у нас буде шанс як слід це обговорити. Я мушу переконатися, що вона не зможе нікуди втекти, доки я не отримаю те, чого хочу.

Цікаво, чи Джеремі досі тримає клейку стрічку на тому самому місці.