Розлучення

На щастя, за кілька секунд за дверима лунають кроки. Замок повертається, і переді мною стоїть мій чоловік у сорочці з розстебнутим коміром і без краватки. Джеремі виповнилося сорок років близько півроку тому, і він виглядає краще, ніж будь-коли. Він дбає про себе — він трохи як гуру фітнесу, який прокидається на годину раніше, щоб ходити в спортзал у вівторок і четвер, а в інші будні дні бігає в парку. На його пісочно-каштановому волоссі немає жодних ознак порідіння, лише кілька сивих пасом на скронях, його темно-карі очі такі ж інтенсивні, як і в той день, коли я його зустріла, а його старанне чищення зубною ниткою, мабуть, дало свої плоди, бо його зуби білі й ідеальні. Коли він посміхається, навколо очей з’являються зморшки, що я вважаю неймовірно сексуальним.

Більшість моїх подруг, здається, ледь терплять своїх чоловіків. Одна з них сказала, що їй довелося записатися до фахівця, бо вона так часто використовувала головний біль як привід, щоб уникнути сексу з чоловіком. Але у мене такої проблеми немає. Навіть після багатьох років шлюбу я досі відчуваю трепет щоразу, коли бачу Джеремі. Наша хімія така ж сильна, як і раніше.

— Тату! — кричить Тедді, кидаючись до Джеремі, як і щодня.

Тедді обожнює свого батька. Під час різдвяних канікул ми поїхали всією сім’єю до Діснейленду, і я б сказала, що ентузіазм Тедді від зустрічі з Міккі Маусом блідне порівняно з тим, який він відчуває, коли батько щовечора повертається додому. А Тедді дуже любить цю мишку.

Джеремі винагороджує нашого сина сяючою посмішкою і підіймає його на руки, ніби той майже нічого не важить, хоча я двічі за останній рік пошкодила спину, намагаючись підняти Тедді. Джеремі — хороший батько, навіть чудовий. Це одна з багатьох речей, які я в ньому обожнюю.

— Тату, двері зламалися, — серйозно каже Тедді.

— О, справді?

Він урочисто киває головою. Це типово для самого Джеремі — вони з ним так схожі, коли Тедді так киває.

— Ми не змогли увійти!

Я піднімаю ключ, заходячи в будинок.

— Ключ не повертався. Ти замінив замок?

Мій чоловік вагається, не відповідаючи на моє запитання. Він опускає Тедді на підлогу й прочиняє двері.

— Тедді, — каже він. — Ти не міг би піти до своєї кімнати й погратися тихо? Мені треба поговорити з твоєю мамою.

Якби я попросила про таке, Тедді півгодини розпитував би мене про це. Але коли його батько просить його про це, він одразу ж забігає до будинку й без зайвого слова піднімається до своєї кімнати. І щойно він пішов, Джеремі знову зачиняє двері до будинку й повертається до мене.

— Джеремі, — я заламую руки. — Що відбувається?

Мій чоловік потирає нижню щелепу, на якій тільки-но починає проступати тінь від сьогоднішнього гоління. Він уникає мого погляду, і це вже третя підказка, що щось не так. Мій чоловік ніколи не має проблем із зоровим контактом. Він — король зорового контакту.

— Наомі, — каже він. — Нам треба поговорити.