Розлучення

33

______

У неділю опівдні я вирушаю до Джеремі додому.

Вранці я намагалася дотримуватися поради Езри й не думати про те, що вечірка з нагоди шостого дня народження мого сина триває без моєї присутності. Я мушу пам’ятати, що пізніше цього тижня у Тедді буде його справжній день народження, і ми зможемо провести решту сьогоднішнього дня разом. Ця вечірка не така вже й важлива.

Коли я заїжджаю на нашу стару вулицю, важко знайти місце для паркування, бо узбіччя забиті машинами. Ця вечірка

все ще

триває? Схоже, ніхто ніколи не знає, коли пора йти додому під час таких дитячих заходів. Справді, треба найняти охоронця.

Я маю бути вдячна, що Джеремі все владнав. Мені зараз у житті не потрібні такі клопоти.

Нарешті я втискаюся на паркувальне місце біля бордюру аж у кінці кварталу, а потім іду п’ять хвилин пішки до будинку. Коли я наближаюся, чую музику та дитячий сміх, що долинають із заднього двору. Цікаво, чи він поставив надувний замок, адже у величезному дворі для цього точно є місце.

Ворота у задній двір зачинені, але коли я пробую їх відчинити, виявляється, що вони не замкнені. Тож я можу зайти у двір будинку, де я прожила чотири роки, і як слід роздивитися те, що, безперечно, є вечіркою століття.

На цій вечірці є все. Є надувний будиночок… ні, надувний

замок

із водною гіркою. Є триярусний іменинний торт. Є клоун, який надуває повітряні кульки у формі тварин. Є

поні

. Чортове

поні

.

Але найгірше, що тут просто величезна кількість людей. Ця вечірка, безперечно, є найкращим місцем, де можна бути цього недільного ранку. Схоже, з’явився весь клас Тедді. Чорт забирай, здається, запросили все місто.

Єдина дитина, якої я не бачу на вечірці, це мій син. Я оглядаю надувний замок, чергу до поні та дітей, що зібралися навколо клоуна, але Тедді ніде не видно.

У животі пробігає тремтіння страху. Я вважала, що Тедді буде в безпеці на власному дні народження, але тепер сумніваюся, чи це справді так. Хіба на такій величезній вечірці маленька дитина не може легко зникнути? А що як…

— Мамо!

З натовпу долинув радісний голос Тедді, який миттєво розвіяв мої побоювання. За мить мій син кинувся мені в обійми. Такий рівень захоплення зазвичай притаманний лише Джеремі, тож я почуваюся втішеною, це невеличка втіха в такий день, як сьогодні.

— Мамо, ти прийшла! — радісно каже Тедді. — Тато казав, що ти не прийдеш.

Немов за сигналом, з натовпу виринає Джеремі, одягнений, на відміну від звичного, у повсякденний одяг: сині джинси та футболку. Він завжди носить костюми, і я забула, як гарно він виглядає в повсякденному одязі. Хоча він виглядає ще привабливіше, коли посміхається, чого зараз він, безумовно, не робить.

— Наомі, — каже він тихим, розлюченим голосом. Оскільки нещодавно переговори пішли в інше русло, Джеремі, здається, постійно розлючений на мене, і мені боляче бачити його таким. — Що ти тут робиш?

Я поглядаю на годинник. — Ти сказав мені прийти опівдні. Ти сказав, що вечірка закінчиться до полудня.

На скроні у нього набрякла судина. — Я сказав

перша

!

— Мамо! — Тедді тягне мене за спідницю. — Мамо, ти мусиш побачити поні! Його звати Спарклз!

За мить з’являється Вероніка: її шовковисте волосся зібране у високий хвіст, а бездоганна шкіра очищена від макіяжу. Вона виглядає фантастично в джинсах і майці,

справді

красива, а не так, як про це говорив Езра. Вона мило посміхається мені. — Привіт, Наомі. Рада, що ти змогла прийти.

— Наомі

йде

, — каже Джеремі достатньо голосно, щоб його було чутно понад криками дітей, через що кілька дорослих гостей обертаються. Ми ось-ось влаштуємо сцену.

— Ні! — завиває Тедді. — Я хочу, щоб мама

залишилася

!

Я безпорадно дивлюся на Джеремі, але він і далі грізно дивиться на мене. Зрештою між нами втручається Вероніка. — Будь ласка, залишися на вечірку, Наомі. У нас вдома є їжа. Кухня знаходиться прямо за задніми дверима.

Я хочу різко відповісти їй, що й сама знаю, де в моєму клятому будинку знаходиться кухня, але принаймні вона не хоче вигнати мене, як це робить Джеремі. З іншого боку, саме через

Вероніку

мене виганяють з усього мого життя.

Чому Джеремі цього не бачить? У мене є докази, що вона зазіхає на його гроші. Хіба йому байдуже? Чи він

хоче

, щоб ним зловживали?

Я дозволяю Тедді повести мене в натовп гостей вечірки. Він показує мені величезний торт, надувний замок і поні, а ще просить клоуна зробити мені маленьку корону з повітряних кульок, яку я слухняно надягаю на голову. Але потім Тедді відволікається на своїх друзів, залишаючи мене саму.

Я сьогодні ще нічого не їла, тож заходжу в будинок, щоб подивитися, що там є з їжі. І, звісно, вигляд страв вражає. Тут десятки міні-бутербродів на будь-який смак, щось на зразок мусу з копченого лосося, фаршировані яйця з ікрою, фаршировані гриби, якісь крокети та величезна дошка з ковбасами, де м’ясо викладено у формі квітів. А найкраще, кілька пляшок вина.

Я наливаю собі великий келих червоного, навіть не потрудившись поглянути на етикетку. Мабуть, мені слід спочатку щось з’їсти, але зараз мені понад усе потрібно випити. Тільки-но я починаю ковтати вино, як опускаю келих, побачивши знайоме обличчя.

—

Кора

? — кажу я.

Кора Янзен, яку я вважала своєю новою найкращою подругою, стоїть за кілька кроків від мене, вражаюче виглядаючи у білій літній сукні. Вона раптово зупиняється, помітивши мене, і з її обличчя зникає весь рум’янець. — Наомі?

Кілька днів тому я скаржилася Корі саме на цю вечірку. Я розповіла їй, як жахливо я почувалася через те, що мене не запросили, і вона здавалася такою ж розлюченою, як і я. А тепер ось вона тут.

— Що ти тут робиш? — запитую я. Намагаюся не звучати занадто звинувачувально, але давай вже.

— Я, е-е… — вона ніяковіє, і на обох щоках з’являються дві маленькі червоні плями. — Мені справді дуже шкода, Наомі. Зак просто

так

сильно хотів піти. Я не могла відмовити. Тобто, усі діти в школі про це говорили. Він би почувався справді відстороненим.

— Так, — кажу я. — Я

точно

розумію, як почуватися відстороненим.

— Наомі. — Її голос став дратівливо скигливим. З кожною секундою я все більше втрачаю до неї повагу. — Ти ж насправді не сердишся через це, правда? Це ж просто вечірка.

— Правильно. Це просто вечірка, Коро.