Розлучення

15

______

Сьогодні вранці у мене призначена зустріч зі Стефані Горман, адвокатом з питань розлучень.

Сидячи в приймальні біля її кабінету, обставленій кріслами з червоного дерева, які, судячи з вигляду, коштують тисячі доларів кожне, я відчуваю суперечливі почуття щодо всього цього. Мені потрібен адвокат, і Кора каже, що вона просто чудова. Але наймання адвоката робить усе це ще більш реальним.

Це справді відбувається. Джеремі та я насправді розлучаємося. Принаймні, це той шлях, яким ми рухаємося, якщо я не зможу змусити його побачити правду про Вероніку. Але зараз, що найважливіше, я мушу захистити себе.

— Пані Рот?

Я підводжу голову, почувши, як секретар Стефані Горман кличе мене по імені. У неї працює чоловік-секретар, що мені здається дивно крутим. До того ж він справді привабливий у своєму преппі-стилі. Я поглядаю на нього краєм ока, прикидаючись, що читаю журнал.

— Ви можете заходити, пані Рот, — повідомляє мені привабливий секретар.

— Дякую.

Я підводжуся і розгладжую чорну спідницю до колін, яку поєднала з білою блузкою. Я навіть заплела волосся в акуратний пучок, дивлячись на своє відображення у крихітному дзеркалі у ванній, яке, здається, ніколи не вдається мені вимити на 100 відсотків, скільки б я не шкребла. Я відчайдушно прагну виглядати професійно.

Офіс Стефані Горман більший за мою нову квартиру й обставлений меблями, що виглядають дорого. Джеремі знає дорогі бренди набагато краще за мене, але моє правило таке: якщо меблі виглядають важкими, вони, ймовірно, дорогі.

Що стосується самої Стефані Горман, то вона просто випромінює успіх — у ній усе бездоганне, від одягу до макіяжу та зачіски. Її темне волосся зачесане назад, як і моє, хоча її волосся набагато блискучіше, і вона зробила з нього якийсь складний французький пучок. Її риси обличчя гострі й проникливі, але коли вона посміхається мені, її обличчя пом’якшується. Вона мені інстинктивно подобається.

— Дякую, що так швидко мене прийняли, пані Горман, — кажу я.

— Будь ласка, називайте мене Стефані. — Вона простягає руку, щоб потиснути мені руку, і її хватка напрочуд міцна, зважаючи на її худорляву статуру. — Будь ласка, сідайте, пані Рот.

— Наомі, — виправляю я її, відповідаючи їй тією ж ввічливістю, яку вона проявила до мене.

Мені дуже подобається ця жінка. Я не була впевнена, чи варто звертатися до адвоката, але їй я довіряю. Вона допоможе мені. Я така вдячна, що вона на моєму боці.

Стефані Горман сідає за свій стіл навпроти мене й сплітає пальці. — Я повинна перейти відразу до суті, — каже вона. — Я зрозуміла це лише сьогодні вранці, але я не можу вас представляти.

Я роззявила рота. — Що?

— На жаль, — каже вона, — ваш чоловік, Джеремі Рот, уже найняв мене. Тож для мене це буде конфлікт інтересів, якщо я буду представляти й вас.

— Це, мабуть, якась помилка. — Я потягнула за спідницю, яка піднялася мені на ноги. — Джеремі вже має адвоката. Леонарда Хардвіка.

— Так, я знайома з Ленні Хардвіком, — каже вона. — Але, незважаючи на це, ваш чоловік також найняв мене.

Я хитаю головою, не в змозі зрозуміти, що відбувається. Я нарешті знайшла адвоката, а тепер відчуваю, ніби з-під ніг вирвали килим. Знову. — Чому він найняв двох різних адвокатів?

— Не знаю. — Стефані на мить замовкла, обдумуючи такий поворот подій. — Є ще одна чудова адвокатка, яку я можу порекомендувати. Керрі Мойніхан. Вона — одна з найкращих адвокаток з розлучень, яких я знаю. Насправді, давайте я їй зараз зателефоную.

Дивно, що ця адвокатка готова зателефонувати іншій адвокатці від мого імені, але якщо вона хоче мені допомогти, я не буду її зупиняти. Вона бере мобільний, вибирає номер із контактів, і за мить, здається, вона вже на прямому зв’язку з Керрі Мойніган. Вона називає іншій адвокатці моє ім’я, і після короткої напруженої розмови кладе слухавку та знову зосереджує погляд на моєму обличчі.

— Ну, — каже вона. — Схоже, ваш чоловік також найняв Керрі.

— Я не розумію. — У мене спітніли долоні, і я витираю їх об спідницю. — Навіщо моєму чоловікові аж троє адвокатів?

— Йому вони не потрібні. — Вона відкидається на спинку стільця, не відриваючи від мене погляду. — Він найняв усіх найкращих місцевих адвокатів з розлучень, щоб ви не змогли скористатися їхніми послугами. Вибачте, що так кажу, але ваш колишній — трохи козел.

Я не знаю, що на це відповісти. Вона навіть не знає, як він обдурив мене, щоб я виїхала. Або як спустошив наші банківські рахунки. Хоч як би я хотіла, щоб Стефані була моїм адвокатом, я навіть не впевнена, чи зможу собі її дозволити.

Але як би я не намагалася, я не можу уявити, щоб той Джеремі, з яким я була одружена, зробив би зі мною таке. Він не козел. Це він порадив мені знайти хорошого адвоката, тож чому б йому ускладнювати мені пошуки?

За цим, мабуть, стоїть Вероніка.

— Що мені робити? — запитую я голосом, який, як я знаю, звучить відчайдушно.

Вона хвилину постукує своїми бездоганно доглянутими нігтями по столу. — Власне, — каже вона, — думаю, я знаю когось, хто ідеально підійде для тебе.

— А що, якщо Джеремі вже найняв їх?

Вона голосно сміється. — О ні. Це не буде проблемою.

Вона відкриває одну зі своїх шухляд і хвилину щось там порпається. Нарешті вона дістає злегка зігнуту візитівку й підсуває її мені через стіл. Я беру її й читаю ім’я. — Езра Флетчер.

— Правильно, — каже вона. — Тільки… — Вона простягає руку й вихоплює візитівку з моїх пальців. — Вибачте, цей номер телефону, мабуть, неправильний. — Вона швидко записує новий номер на візитку і знову підсуває її до мене. — Цей номер має спрацювати.

— Він адвокат з розлучень?

Один куточок її губ піднімається. — Такий собі майстер на всі руки. Але він справді хороший. Чесно кажучи, ви будете в надійних руках.

Мені надзвичайно важко уявити, що цей чоловік, у якого навіть номер на візитці неправильний, може бути таким же хорошим, як Стефані Горман, яка розірвала шлюбний контракт Кори, а ще має найпрекрасніший шкіряний крісло, яке я коли-небудь бачила. Але бідним не вибирати. До речі, про це…

— А ще, — додаю я, — у мене є невеличка проблема…

Вона піднімає брову. — Так?

— Мій чоловік спустошив усі наші банківські рахунки, — зізнаюся я. — Тож зараз у мене трохи скрутно з грошима.

— Козел, — знову пробурмотіла вона під ніс. — Мені шкода, Наомі. Це жахливо. Але Езра тобі допоможе. Я особисто зателефоную йому й поясню ситуацію.