Страница 56 из 114
близько, щоб я дотяглася до неї з води, і пірнула у ванну. Вода була приємно
тепла, і в мені було достатньо алкоголю, щоб почуватися щасливою та
нестримною, доречною у своєму тілі та в мирі з усім світом. Частина мене
дивувалася, чому Нік так старається зачарувати мене. Частина — сварилася
через те, що я сумнівалася, що він міг мною зацікавитися. А найбільша із
частин хотіла покласти руку йому на плече, щоб перевірити, чи на дотик його
шкіра така сама тепла й гладенька, як і на вигляд.
— То розповідай, — сказала я.
— Що-що? — перепитав він, приклавши долоню до вуха.
Я підсунулася ближче, намацуючи під бульбашками сидіння. Нік поклав руку
мені на плече, ніжно притягнув мене до себе, так, щоб мої губи опинилися біля
його вуха. Я відчувала тепло його руки на своєму плечі та дихання із запахом
пива на щоці.
— Стюарт був заручений з кимось перед Дрю, еге ж?
Я кивнула.
— З Коріною. З того шоу.
Довгу хвилину Нік мовчав. Я чула двигун джакузі, плюскіт води об його борти
й шум, який долітав з пляжу, звуки музики, а ще відчувала запах диму від
багать.
— Я прийшов сюди заздалегідь, тож мав змарнувати трохи часу. Я прогулявся
вниз, до Корн-гілл, туди, де громадський пляж. — Він вказав великим пальцем
ліворуч на щось, що, як я зрозуміла, і було тим пляжем, про який ішлося. — І я
бачив Стюарта з дівчиною.
— І тією дівчиною була не Дрю.
Нік похитав головою. У мене в грудях похололо від думки про Дрю.
— Ти знаєш, хто то була?
— Я не надто добре роздивився. У неї було дуже світле волосся.
«Коріна», — спало мені на думку.
— Трясця, — прошепотіла я. Я пригадала слова Дрю: «Вони досі дружать…
якщо вона з’явиться — буде подія. Журнал
People
напевно щось напише. А
може, й фото надрукують». — Що вони робили?
— Здебільшого просто розмовляли, — сказав Нік. — Утім стояли дуже
близько. Типу на відстані поцілунку.
Я зрозуміла, що майже не дихаю. Я була шокована. Мені було шкода Дрю.
Але водночас із шоком і співчуттям я відчула лихий, сповнений провини трепет
задоволення. Здавалося, жила в мені частина, яка була в захваті від думки, що
Стюарт не кохає Дрю, частина, яка ще хотіла побачити страждання давньої
подруги.
— Я не розумію. Якщо Стюарт досі закоханий у Коріну, чому він просто не
одружився з Коріною? На телеканалі готові були заплатити їм за це. Була
призначена дата ефіру і все таке.
— Хто знає? — М’язи на Нікових руках на мить напружилися, коли він знизав
плечима. — Можливо, у Дрю є щось, що йому потрібно. Щось, чого немає в
Коріни.
— Боже мій, — сказала я, намагаючись змусити себе спокійно дихати й
думати. — Я маю їй сказати. — Я поглянула на нього, чекаючи підтвердження.
— Я ж бо маю їй сказати, еге ж?
Нік знову помовчав.
— А ти не думаєш, що, можливо, вона й так знає?
Я відчула, як у мене відвисає щелепа. Він підійняв руки.
— Я не кажу, що вона точно знає. Утім якщо не знає — чи не схоче вона
відрубати голову гінцеві?
— Я не можу дозволити Дрю одружитися з хлопцем, який уже її зраджує.
Я сперлася на край ванни. Уявила собі ту сцену: Дрю, досі в сльозах, відчиняє
двері. Я, з мокрим волоссям і загорнута в рушник, кажу, що її нареченого
помітили за залицянням з його колишньою. Дрю каже, що я брешу, що хочу
помститися за той вечір у барі, що все вигадую, просто щоб її зачепити. Що я
товста, тупа й потворна та насправді ніколи їй не подобалася, що їй завжди
просто було мене шкода, що насправді всім мене просто шкода.
— Я не розумію, — сказала я. — Тобто ти ж бо знаєш Дрю. — Коли Нік
кивнув, я провадила далі: — У неї є все. Вона вродлива, багата, вона успадкує
сімейний бізнес. Навіщо одружуватися з хлопцем, який її не кохає?
— Не знаю. Можливо, вона хотіла якогось правильного чоловіка. Можливо, ставила собі кінцевий термін. Можливо, у неї більше ні з ким нічого не
виходило.
Нік набрав води в долоні та хлюпнув собі в обличчя. Потім зачерпнув ще
жменю й вилив собі на маківку так, що кучеряве волосся поприлипало до щік і
чола. Я бачила його нігті, коротко підстрижені, і волосинки в нього на пальцях.
У мене знову перехопило дихання, а серце забилося швидше.
— А може, вона думає, що Стюарт її кохає, — припустив Нік. — Можливо, він брехав їй. Морочив голову.
— О боже, — промовила я, опустившись назад у сповнену бульбашок воду.
— Що мені робити? — запитала я. Голос у мене був скорботний і тихий. —
Бідолашна Дрю.
Хлопець простягнув одну руку в мене за спиною і намацав шорти, кинуті на
шезлонгу. Він витяг з кишені срібну флягу, відкрутив її та простягнув мені. Я
відпила ковток і відчула, як віскі обпікає мені груди. Він також ковтнув, а потім
кинув флягу назад на шезлонг і знову обняв мене рукою, міцніше притискаючи
до себе.
— Я думаю, тобі просто слід бути її подругою, — порадив Нік. —
Підтримувати її в усіх рішеннях. І бути поряд, якщо все піде шкереберть.
Я пригнічено кивнула.
— Сподіваймося, що житимуть вони довго та щасливо.
Він обійняв мене за талію й почав повертати, доки я не опинилася з ним віч-на-віч, а потім підняв і посадив собі на коліна, так близько, що ми майже
торкалися носами. Я побачила, що очі в нього не карі, а горіхового кольору із
зеленими цятками. На щетині в Ніка блищали крапельки води.
— Гей, — сказав він ледь чутно.
— Гей, — прошепотіла я у відповідь.
І відчула, як мені перехоплює дух, коли Нікова долоня обхопила мою голову, а я ще встигла подякувати за те, що вода робить мене невагомою, коли він
підтягнув мене до себе. Губи в нього спочатку були ніжними, обережними, він
ледь торкався моїх губ. На смак вони були наче віскі із сіллю. Я торкалася його
волосся, зануривши пальці між кучерів, і відчувала долонею його череп, коли
поцілунок поглиблювався. Вода булькотіла й закручувалася навколо нас. Пара
підіймалася в повітря, затуляючи нас від усього світу так, що мені здавалося, ніби ми опинилися в якійсь печері. Нікові губи були гарячі, а язик неквапливо
рухався в моєму роті. Мені було так добре, аж запаморочилося в голові, коли