Страница 43 из 201
Глава 25
РОЗДІЛ 14
ДРЕЙВІН
Нічне повітря було задушливим, коли Дрейвін сидів самотній у своїх покоях, дивлячись на вогонь у каміні, а його полум’я мерехтіло й здіймалося з кожною його думкою. Його руки тремтіли на колінах, щелепа стиснулася так міцно, що аж боліла. Він не спав від дня десятини, після того як відіслав Езміру, закривавлену й поранену.
Його розум перебирав усе. Кожну секунду того дня.
Те, як її очі зустрілися з його, сповнені гніву, зради і ще чогось, що, як він відчував у глибині душі, вона намагалася приховати —
болю
.
Звук голосу Атласа, що кричав, вимагаючи пострілу.
Запах пороху та диму, а в повітрі — їдкий запах її крові.
Те, як Дрейвін вирвався з обіймів брата і
побіг
. Боги, він біг, як ніколи в житті, щоб дістатися до Езміри.
Дрейвін зрадив свою рідну кров. Якби це був його батько, він би й оком не моргнув. Він ніколи не був відданий своєму безжальному батькові. Але він ніколи при здоровому глузді не думав, що зробить таке з Атласом. Кожна крапля довіри, побудована між ним і братом, тепер зникла, але тільки тому, що це була вона. Тому що побачити, як Езміра паде, означало б знищити те, що ще залишалося від нього самого.
Як щось могло здаватися таким неправильним і водночас цілком правильним? Він не відчував жалю; він лише бажав, щоб у той момент був можливий кращий варіант.
А тепер його розум мучили ще кілька інших думок.
Чи вдалося Езмірі втекти з Лефайріну? Чи вона взагалі жива? Звісно, якби королівська гвардія її схопила, він би про це дізнався. Однак погляд Атласа, коли вони востаннє розмовляли, дав йому зрозуміти, що це може бути й не так.
Він досі бачив кров, що текла з її тіла, забарвлюючи шкіру, поки вона, похитуючись, віддалялася від нього. Досі відчував слизьке тепло вологи, що вкривало його руки, коли він відводив її в безпечне місце.
Але чи зробив він достатньо? Чи виграв він для неї достатньо часу?
Його шлунок стиснувся. Можливо, нічого з того, що він зробив, ніколи не буде достатньо. Не після всього, що вона думала про його вчинки.
Атлас був у люті, коли оголошував королівству про смерть батька. Дрейвін згадав, як Елоувінн притиснулася до нього, шепочучи йому на вухо те, чого Дрейвін не міг почути. Як лорди та придворні мовчали, дозволяючи тяжкості того, що сталося, осісти, наче зашморг, що затягується навколо горла кожного в залі.
І крізь усе це його брат дивився на нього так, ніби кров, що заплямувала того дня руки Дрейвіна, належала їхньому батькові, а не жінці, яку він відчайдушно намагався врятувати.
Хоча всі ненавиділи короля, навіть говорили про кращі часи, що настануть, коли його душа покине їхнє королівство, Дрейвін все одно був зобов’язаний захищати його. І він цього не зробив.
Ця згадка палила сильніше, ніж віскі, що зараз ковзало по його горлу. Він спробував зробити ще один ковток, але на язику відчувався смак попелу. З риком він підвівся і кинув склянку у вогонь. Полум’я заревіло, коли спирт спалахнув, і яскравий спалах поглинув уламки скла.
— Чорт забирай, — прохрипів він під ніс, провівши рукою по обличчю.
Нічого з цього не мало значення. Король був мертвий, його брат ненавидів його, і він міг звинувачувати лише себе.
Або Серіну
. Нічого з цього не сталося б, якби та сука не тягнула за ниточки.
У кімнаті пролунав різкий стукіт у двері, і він застиг, дивлячись на вогонь, що продовжував танцювати.
Коли він не відповів, пролунав ще один, більш агресивний стукіт.
— Заходьте, — пробурмотів він.
Двері скрипнули, відкриваючись, і коли він обернувся, Дрейвін застиг у німому подиві. У дверях стояла Елоувінн, її темне волосся було заплетене до пояса, а зелено-золоті очі дивилися на нього з іншого кінця кімнати.
Вона увійшла і зачинила за собою двері.
— Я думала, що ти можеш бути тут.
Бо, звісно, вгадати, що я буду у своїй власній клятій кімнаті, було не так вже й складно.
Він не відповів уголос. Лише дивився на неї, звузивши очі.
— Послухай, мені здається, у нас з тобою все почалося не дуже вдало. — Вона зітхнула, склавши руки перед собою.
Дрейвін підняв брову.
— Не дуже вдало?
Елоувінн нерішуче зробила крок уперед.
— Ми витягли тебе з того пляжу, і з того часу все пішло не зовсім за планом. Я прийшла сюди, щоб виправити ситуацію. І заради Атласа, і заради себе.
Його охопило роздратування, і він відкинув голову назад.
— Тепер ти говориш від імені мого брата?
— Дрейвіне, я прийшла не для того, щоб сваритися з тобою. Або… виправдовувати те, що сталося. — Її погляд ковзнув до вогнища, а вона поклала руки на стегна. — Але ти маєш зрозуміти, чому ми вчинили так, як вчинили.
Тепло пробігло по його тілу, коли вогонь у каміні спалахнув яскравіше.
— Атлас вистрілив у неї. Кілька разів, поки ти проклинала її розум
.
Я
благав
вас обох зупинитися.
— Тому що вона б нас усіх вбила. — Її голос був суворим, сповненим виклику. — Вона була за крок від того, щоб приректи Атласа на ту саму долю, яку подарувала твоєму батькові!
Елоувінн була витонченою, але в ній було щось ще, чого він не міг точно визначити. Якась гостра, небезпечна грань, яку він раніше бачив лише в однієї Серіни, що не полишала його думок.
Дрейвін підбіг до неї, і він здивувався, коли вона не відступила.
— Що ти змусила її побачити? — гримнув він їй в обличчя, стоячи над нею. — Езміра
кричала
, Елоувінн. Кричала! Вона нічого не боїться. Я ніколи не зустрічав нікого схожого на неї, а ти проникаєш у її свідомість, змушуєш зіщулитися й замкнутися в собі за лічені секунди. Вона й так пережила надто багато! Я міг до неї достукатися. Але ви обидва, бляха, навіть не дали мені шансу.
Вона важко ковтнула.
— Ти знаєш, як це — бачити, що життя твого нареченого висить на волосині? Відчувати смерть у повітрі?
Його губи скривилися в гіркому гримасі.
— Не говори мені про втрату когось. Не смій, чорт забирай.
Дрейвін ледь знав цю жінку, але був готовий побитися об заклад, що вона ніколи не зазнавала втрати так, як Езміра. Так, як він, коли втратив єдину жінку, про яку коли-небудь дбав, через щось, що було повністю поза його контролем.
Він досі відчував, як кігті Серіни дряпають його розум, прокладаючи собі шлях, щоб поставити його під свій контроль. Він досі бачив, як її обличчя перетворюється на обличчя Езміри, відчував, як її м’які губи притискаються до його.