Привид під припливами

Глава 31

РОЗДІЛ 20

ДРЕЙВІН

Велика бальна зала, здавалося, стала ще тіснішою — гості з усіх королівств усе прибували, займаючи свої місця. Пара за парою кружляли в танці, оркестр грав невтомно, і лише іноді танцюристи переривалися, щоби перекинути в себе ще один келих вина, щедро розлитого королем.

Дрейвін стояв осторонь цього галасливого виру — однією рукою спершись об кам’яну колону, іншою повільно крутячи келих з вином, якого майже не торкався. Його погляд мимоволі ковзав по залі, ловлячи моменти, які викликали бажання закотити очі — й лише ледь стримуючи себе, він терпляче рахував хвилини до кінця вечора.

Він зустрів погляд Атласа, який повернувся до зали через бічні двері. Брат ледь помітно кивнув йому, і Дрейвін з роздратуванням стиснув щелепи, згадавши план батька. Він пригадав злісний блиск в очах короля, коли той розповідав, що збирається показати всьому королівству. Усмішка принца миттєво повернулась на обличчя Атласа, і він легко розчинився у натовпі, ніби й не залишав залу.

Дрейвін зітхнув, безцільно блукаючи поглядом по натовпу, коли раптом хтось привернув його увагу.

У передпокої бального залу стояла жінка, зовсім не схожа на жодну з тих, кого він знав. Її чорне волосся м'якими хвилями спадало на спину, а червона сукня мерехтіла при кожному найменшому русі. Вбрання облягало її тіло, підкреслюючи кожну лінію, перш ніж перелитися в довгий шлейф. А очі — яскраві, пильні — пронизували крізь мереживну маску на її обличчі.

Але потім його погляд впав на її шкіру, яка сяяла теплом світла кімнати. Серце майже зупинилося в грудях, коли він побачив червоні руни, що тягнулися вгору по її зап'ястях, трохи нижче краю рукава.

Він бачив ці знаки раніше — ніколи не зможе їх забути, навіть якщо спробує.

У горлі Дрейвіна стиснулося, його охопив шок. Він думав, що прокляв жінку на борту свого корабля на вічні муки. Вона мала потонути, але ось вона — стояла перед ним у кімнаті, ясна як день. Він не мав жодних сумнівів, що це була Езмі, ніби якась сила тягнула його душу прямо до неї.

Дрейвін з цікавістю спостерігав, як вона озирається на всі боки, перш ніж пробитися крізь натовп. Від того, як її погляд зафіксувався на королі, що сидів на троні, його тіло пронизала крижана хвиля.

Щось було не так. Як вона тут опинилася? Як їй вдалося врятуватися з моря? І як вона взагалі потрапила до замку? Жінка, яка походила з борделю в Якірній Пристані, точно не могла отримати запрошення законним шляхом.

Блеквуд

. Чи вона якось втекла разом з ними, коли «Одіссей» затонув? Востаннє він бачив її в ніч, коли на них напали, але з того часу він помстився екіпажу «Нічного Привида», не залишивши нікого в живих.

Дрейвін випростався, стиснувши щелепи, і поставив келих на сусідній стіл.

Він продирався крізь натовп, з кожним кроком стаючи все агресивнішим, розуміючи, що мусить дістатися до неї, перш ніж вона дійде до короля. Поміж пар танцюристів він вловлював її силует, поки нарешті не перегородив їй шлях, зупинивши. Танцюристи наче інстинктивно відступили, залишивши їх самих посеред залу.

— Езмі, — привітався Дрейвін, голос його був рівним, незважаючи на те, що серце билося як скажене. Її очі розширилися, гострі й розважливі під мереживною маскою.

Вона розтулила губи, оглядаючи його з ніг до голови. Але потім на її досконалому обличчі з'явилася посмішка.

— Привіт,

Дрейвіне Роу

, — промурмотіла вона, і її голос, немов оксамитовий шепіт, прослизнув повз його шкіру. — Мушу зізнатися, я здивована, що ти запам'ятав моє ім'я. Або впізнав мене в масці.

Останні слова прозвучали трохи уїдливо.

Вона відчула загрозу. Але чому?

— Важко забути ім'я прекрасної жінки, якій я колись обіцяв притулок. Тим паче, що я оплакував її смерть, коли думав, що вона загинула в морі з моєї вини, — кинув виклик він. — А ще важче забути твої незвичайні татуювання.

Її погляд ковзнув до зап'ястя, і на губах швидко з'явилася гримаса.

— Мої знаки шокують тебе, капітане? Чи, може, відображають те, що ти сам бажаєш робити з тими, кого вважаєш нижчими за себе? — випалила вона.

Очі Дрейвіна спалахнули, і в ньому закипіла лють. Він був вдячний, що синхронне мерехтіння смолоскипів і свічок не помітили інші присутні в кімнаті, крім неї. Зрадлива посмішка, що грала в куточках її губ, видала її.

З його горла вирвалося гарчання, коли вона дивилася на нього, а її очі нагадували бурхливу бурю. Не давши йому сказати ні слова, вона знову заговорила.

— Тож, знаки на моєму тілі — це причина, чому ти зупинив мене посеред кімнати? Якщо ні, то я змушена буду піти, перш ніж погляд твого батька пропалить в мені діру.

Він моргнув, а потім озирнувся через плече і знову поглянув на помост, де, як і слід було очікувати, король спостерігав за ними, зіщуривши очі.

Дрейвін повернувся до жінки, яку все ще не міг зрозуміти, прагнучи розгадати загадку, якою вона стала для нього. Він не мав наміру дозволити їй втекти з його рук вдруге.

Він простягнув руку до неї.

— Врятуєш мене від муки королівської промови, потанцювавши зі мною до кінця цієї мелодії?

Його голос не був лагідним чи ніжним. Це було більше схоже на вимогу, ніж на прохання.

Езмі підняла брову, звузивши очі, і поглянула через його плече на помост.

— А що я отримаю натомість, маленький принце?

Її запал розвеселив Дрейвіна. Вона явно не боялася Фенікса Лефайріну.

— Я вже казав тобі, принц — це мій брат.

Він кивнув підборіддям на Атласа, який стояв за кілька метрів у натовпі. Дрейвін нахилився і притулив губи до її вуха, і аромат свіжого морського бризу та водних квітів огорнув його.

Це було п'янким.

Його мозолиста рука торкнулася її тіла, і її очі розширилися, а губи злегка вигнулися. Він з подивом виявив, що червоні сліди не були опуклими чи шорсткими на дотик, як справжні опіки, — вони були такими ж м'якими, як і решта її шкіри.

Дрейвін ще раз вдихнув її запах, а потім взяв її за руку і притягнув до себе. Він не міг позбутися відчуття, що жінка, на тілі якої були сліди полум'я, але яка була дика, як море, стояла перед ним не просто так.

— А натомість,

маленька дика вогняна штучко

, ти отримаєш помилування від шибениці за вторгнення в замок Лефайріну.

Він очікував, що вона відреагує на погрозу — буде боротися з ним або, можливо, навіть злегка спалахне очима, видаючи паніку.