Страница 100 из 167
Можливо, тоді я зрозумію, як ця жінка тримає мене. Як хтось такий невинний і чистий серцем міг так глибоко затаврувати себе в моїй душі, що я відчував болісний пекучий жар через стільки часу після того, як ми зустрілися?
Мій дотик затримався на обличчі Стелли, перш ніж я опустив руку.
Невидимі сліди крові на моїх руках струменіли по її щоках. Це були ті самі руки, які легко охоплюють метал пістолета і забирають життя простим натисканням кнопки. Руки брехуна в кращому випадку, руки вбивці в гіршому.
Я не повинен торкатися до неї і псувати її своїми злочинами, як минулими, так і майбутніми. Вона заслуговувала на сяйво без загрози поглинути її темрявою, і якби я був кращим, я б її відпустив.
Але я не був.
Моя мерехтлива свідомість відсахнулася від невидимих червоних плям на її шкірі, тоді як викривлена, власницька частина мене затріпотіла від цього видовища.
Але якщо й було щось, у чому були згодні обидві сторони, так це те, що вона була моєю.
І тепер, коли вона з’явилася в моєму житті, я не міг її відпустити.