Страница 72 из 179
— Правила створені для того, щоб їх порушувати. — Я знизав плечима. — Слухай, якщо тобі коли-небудь знадобиться хтось, щоб прикинутися твоєю парою, я готовий. Це простіше, ніж просити якусь випадкову людину.
Коли Джулз продовжувала вагатися, я додав:
— Там буде безкоштовна їжа.
Минуло кілька секунд, перш ніж вона сказала:
— Я можу це влаштувати.
— Добре. Подробиці я напишу тобі пізніше. — Я повернувся, щоб піти, але її м’який, невпевнений голос зупинив мене.
— Джоше. З тобою все буде гаразд?
Я завмер. Дивний клубок утворився в моєму горлі від її несподіваної турботи, але я проковтнув його.
— Так. Зі мною все буде гаразд. — Я швидко посміхнувся їй через плече. — До наступної суботи, Руда.
Після того, як я вийшов з бібліотеки — де ніхто не помітив мого стояка, дякувати Богу — я одразу ж вирушив додому і налив собі склянку Macallan. Ця погань була дорогою, але це був подарунок Алекса на День народження. Протягом багатьох років я витрачав його потроху, приберігаючи для найбільших свят і найганебніших днів.
Я допив перший келих і налив собі другий. Я не чіпав свою ерекцію. Замість цього я сів у вітальні й притулився головою до дивана, слухаючи тишу.
Зустріч із Джулз принесла дивовижну розраду, але миттєва легкість, яку я відчув у бібліотеці, вже випарувалася.
Я перекинув у себе залишки напою і відчув, як віскі ковзає по горлу.
У той момент це було єдине, що зігрівало мене.