Спотворена ненависть

20. ДЖУЛЗ

У підручнику визначення божевілля — це робити одне й те саме знову і знову й очікувати різних результатів.

Моїм визначенням божевілля був вступ у сексуальні стосунки з Джошем Ченом.

Я звинувачувала свої гормони і юридичну школу. Якби я не була так зайнята, мені не довелося б спати з ворогом. Буквально.

У нас не було сексу після нашої домовленості минулого тижня, але рано чи пізно це станеться. Я вже починала нервувати, думаючи про це. Мої вібратори були хороші, коли вони були всім, що в мене було, але тепер, коли регулярний і, хоч як би мені не було неприємно це визнавати, чудовий секс став можливим, моє тіло кричало, щоб я надолужила роки оргазмів, втрачених під час навчання на юридичному.

Я намагалася не звертати уваги на наполегливий гул під шкірою, коли Алекс, Ейва, Стелла і я увійшли в «Гіацинт», новий крутий клуб на 14-й вулиці.

Я не хотіла думати про нього сьогодні ввечері, не поруч з Ейвою. Це було просто неправильно.

До того ж, у мене була параноя, що в неї розвинулися здібності мутанта читати думки, і вона може дізнатися, коли я думаю про її брата.

Я крадькома глянула на неї, але вона була занадто зайнята розмовою з Алексом, щоб помітити мій винуватий вираз обличчя.

— Це місце божевілля. — Стелла нахилила голову, щоб розглянути гігантську люстру-водоспад, що висіла над нами. Нитки кристалів стікали трьома ярусами і відбивали вогні, що миготіли в клубі. Музика пульсувала в приміщенні й віддавалася в моїх кістках, додаючи заразливої енергії, яка піднімається по хребту.

Мені не вистачало цього, відчуття того, що я жива і перебуваю у світі, а не замкнена в бібліотеці. Ейва і Стелла любили побути наодинці, але я досягала успіху в енергії натовпу. Це давало мені більше кайфу, ніж кофеїн чи адреналін.

— Тільки найкраще для святкування нашого новосілля. — Я вдарилася стегном об її стегно. — Ти можеш у це повірити? Я думала, у Пем станеться серцевий напад.

Після кількох тижнів очікування ми зі Стеллою нарешті переїхали в «Міраж». Вранці ми забрали ключі в роздратованої Пем і провели решту дня, розпаковуючи речі за допомогою наших друзів. Тепер ми святкували заслужену ніч випивкою і танцями в найкрутішому новому клубі міста.

Стелла похитала головою.

— Тільки ти можеш так радіти цьому.

— Нічого не можу вдіяти. З нею це так легко. — Я блиснула пустотливою посмішкою. — Я обіцяю, що ми будемо найкращими мешканцями на світі.

— Джей, присягаюся Богом, якщо через тебе нас виженуть із дому...

— Не виженуть. Більше вір у мене. Але якщо, побачивши нас, у неї підніметься тиск... — Я знизала плечима. — Ми не винні.

Стелла зітхнула і знову похитала головою.

Ейва торкнулася моєї руки.

— Ми з Алексом збираємося зайняти столик. Ви йдете? — Столики були тільки в обгородженій VIP-зоні, але я не здивувалася, що Алекс зміг домогтися для нас доступу.

Я була здивована, що він допоміг нам розпакувати речі, хоча це на сто відсотків була заслуга Ейви. Весь день у нього був такий самий буркотливий вигляд, як і зараз.

— Пізніше. Спочатку я огляну зал. — Я цінувала хорошу VIP-зону, як ніхто інший, але я не збиралася ізолювати себе у свій перший вечір за останні місяці. — Ви йдіть. Я зустрінуся з вами, друзі, трохи пізніше. — Я поплескала Алекса по плечу. — Посміхнися. Це не протизаконно.

Його кам’яний вираз обличчя не змінився.

Ну, що ж. Я намагалася.

Поки Алекс, Ейва і Стелла пробиралися у VIP-зону, я протиснулася до бару. Пізніше я зроблю коло танцполом, подивлюся, чи не відбувається чогось цікавого, а потім приєднаюся до них.

Це я запропонувала піти сьогодні в клуб, хоча ми всі втомилися після розпакування речей, тож я не звинувачувала їх, якщо вони хотіли розслабитися. По правді, нам слід було залишитися вдома, але це була моя остання напіввільна ніч перед випускним. Мені потрібно було чимось зайнятися, поки підготовка до іспиту на адвоката не захопила все моє життя, і наша нова квартира була найкращим приводом для свята.

Я зробила замовлення, коктейль із віскі з лимонним соком, і оглянула клуб в очікуванні. По чорних стінах тягнулися золоті контурні ескізи гіацинтів, а свіжі букети справжніх квітів усіяли модульні столи, розкидані по всьому залу. Зеленоволосий діджей видавав ремікси зі своєї платформи над танцполом, а офіціанти в скупій чорній уніформі ходили з тацями з напоями. Це було на порядок вище за те, що могли запропонувати інші нічні заклади Вашингтона, і я зрозуміла, чому «Гіацинт» був такий популярний.

Мій телефон задзижчав від нового повідомлення.

Роздратування і передчуття закрутилися в моїх грудях, коли я побачила, від кого це.

Джош:

Сьогодні опівночі.

Ми домовилися, що спілкуватимемося коротко, по ділу і досить розпливчасто, щоб, якщо хтось їх побачить, ми могли пояснити їх творчим виправданням. Його повідомлення відповідало всім трьом критеріям, але все ж таки.

Що сталося зі старим добрим, привіт, як справи?

Я:

Не можу. Я зайнята.

Джош:

Занадто зайнята для оргазму?

Я:

Твоє тендітне его не може змиритися з відстрочкою? Якщо це так, то нічого не вийде....

Цього разу Джош проігнорував приманку.

Джош:

Завтра, о 10 вечора. У мене вдома.

Джош:

P.S. Ти заплатиш за коментар про крихке его...

У мене перехопило подих, і я якраз набирала відповідь, коли почула своє ім’я, голосно й чітко, крізь гуркіт музики.

— Джулз.

Я завмерла, крижані цівки побігли по моїх венах при звуці цього голосу.

Це не міг бути він. Я була у Вашингтоні. Як він міг знайти мене в цьому клубі цієї ночі?

Мій розум грав зі мною. Так і має бути.

Але коли я підняла голову, мої очі підтвердили те, що мій мозок відчайдушно хотів заперечувати.

Світло-каштанове волосся. Блакитні очі. Ямочка на підборідді.

Ні. Паніка вчепилася мені в горло, зробивши мене німою.

— Привіт, Джей. — Макс усміхнувся, погляд радше загрозливий, ніж обнадійливий. — Давно не бачилися.