Страница 50 из 179
Частина мене відчувала огиду. Інша частина співала від захвату.
У світі, де очікується ввічливість і вихваляється стриманість, не було нічого більш розкріпачувального, ніж нарешті випустити все назовні. Без натяків.
Лють вирізала дикі лінії на обличчі Джоша.
— Іди. На. Хуй.
— Мрій.
Білі цівки наших подихів змішалися в холоді. Повітря навколо нас стало неприродно нерухомим, немов воно із завмиранням серця чекало нашого наступного кроку.
— Мені не потрібно мріяти, Руда. — Його голос став темним. Хрипким. Він прослизнув крізь мій захист і запалив жар у нижній частині живота, який не мав нічого спільного з моїм гнівом. — Я можу виїбати твої мізки
14
просто зараз. Змусити тебе взяти назад кожне слово, яке ти сказала, і щоб до кінця ти благала про більше.
Це було попередження, а не спокушання. І це змусило вогонь ще сильніше розгорітися в моїх жилах.
— Ти знаєш, що говорять про чоловіків, які багато базікають. — Від передчуття небезпеки, що витала в повітрі, у мене по хребту поповзли мурашки. Ми були за один крок від того, щоб перетнути межу, за яку вже не повернутися, і я була настільки на висоті, що мені було все одно. — Вони гіперкомпенсують найменше «господарство».
Посмішка промайнула на обличчі Джоша, досить порочна, щоб зародити зерно трепету.
— Ох, Руда. Зараз ти дізнаєшся, наскільки це неправда, — м’яко сказав він.
Він рухався так швидко, що не встигла я зробити й вдиху, як він притягнув мене до себе і притулився своїм ротом до мого.
І мій світ, яким я його знала, розлетівся на мільйон осколків.