Спотворена ненависть

14. ДЖУЛЗ

Я прокинулася від слабкого аромату лаванди і тяжкості м’язистої руки, що обхопила мою талію. Я не могла згадати, коли востаннє прокидалася з хлопцем у своєму ліжку. Зазвичай я не залишалася з ночівлею.

Але рука була приємною. Сильна, тверда і заспокійлива, немов вона могла захистити мене від чого завгодно, і належала вона людині, від якої приголомшливо пахло.

Я видала тихий зітхання задоволення і притиснулася ближче до власника руки. Я тримала очі закритими. Я ще не була готова покинути своє затишне гніздечко і зустрітися з реальністю.

Рука обхопила мою талію і притягнула мене ближче до нього, доки моя спина не притулилася врівень із його торсом. Мої губи самі собою зігнулися, коли він видав сонне чоловіче гарчання і зарився обличчям у мою шию. Тим часом у моєму животі розквітло тепло від того, як тверді, скульптурні лінії його тіла притулилися до моїх м’якших.

Хто він? Чи займалися ми сексом минулої ночі?

Мій мозок ще не запрацював на повну потужність, і перебирати спогади про минулі двадцять чотири години здавалося занадто складним завданням у такий ранній ранок.

Я потягнулася і вхопилася за щось м’яке і пухнасте. Відкривши одне око від цікавості, я помітила на ліжку поруч зі мною складений рушник для рук.

Що я робила з рушником...?

Вермонт. Плутанина з номером. Уроки катання на лижах. Менструація. Джош. Масаж.

Мозок нарешті прокинувся, і вчорашні події обрушилися на мене з шаленою швидкістю.

Мої очі повністю відкрилися. Якщо нам із Джошем довелося жити в одній кімнаті, це означало, що рука...

— Аааа! — Я скинула його руку з себе і схопилася з ліжка, квапливо вдарившись гомілкою об тумбочку.

Колись я озирнуся назад і поморщуся від свого негідного крику, але зараз усе, на чому я могла зосередитися, це на тому, що я переспала з Джошем Ченом. Слава Богу, тільки в буквальному сенсі, але все ж.

— Господи. — Він застогнав і прикрив очі передпліччям. Простирадла сповзли вниз, оголивши його голі м’язисті груди. — Ще занадто рано для твоїх вражень банши, Руда.

Моє дихання виривалося у швидкому обуренні.

— Ти обіймав мене, — звинуватила я. — І на тобі немає сорочки.

Я змусила свої очі затриматися на його обличчі, а не на тому, як його м’язи напружувалися при кожному русі. Худі й потужні, це були м’язи людини, яка відточувала їх спортом на свіжому повітрі, а не в тренажерному залі.

Широкі плечі, рельєфні грудні м’язи, невеликий прес, що визирав з-під зім’ятого простирадла на його талії...

Припини.

— Ти була теплою і поруч. Це був інстинкт. — Джош позіхнув і витягнув руки над головою. — Приємно бачити тебе живою, я вважаю. Учора ти ледь функціонувала.

Незважаючи на його байдужий тон, він просканував мене гострими очима, ніби шукав сліди мого дискомфорту минулої ночі.

На щастя, мої місячні були болісними лише протягом двадцяти чотирьох годин або близько того. Після цього біль стихав до звичайних судом. Я справлялася з ними з одинадцяти років і навчилася підлаштовувати свій графік під передбачувану дату початку місячних. Однак цього місяця вони почалися на чотири дні раніше, тому я була захоплена зненацька.

— Так, ну, від мене так просто не відбудешся. — Деяке роздратування покинуло мій голос, коли я згадала, що він зробив для мене минулої ночі. Я не знала, чи був це його прийом, чи сам факт того, що мене хтось утішав, бо зазвичай я ненавиділа перебувати поруч із людьми в перший день місячних, але його масаж полегшив мій біль більше, ніж усе інше, що я пробувала за ці роки. Мабуть, він також зробив компрес із гарячого рушника після того, як я відключилася.

Йому не потрібно було робити нічого з цього, але з якоїсь причини він це зробив.

— Дякую. — Моя подяка прозвучала рівною мірою неохоче і щиро. — За... ну, ти знаєш. — Я жестом вказала на свій живіт.

Я чекала, що Джош буде зловтішатися з приводу моєї подяки — першої в його житті, але він просто відповів:

— Немає за що.

Між нами запанувала тиша. Я прибрала пасмо волосся за вухо, раптово відчувши себе ніяково. Мене роздуло після місячних, і я, мабуть, маю просто жахливий вигляд, коли в мене таке сонне обличчя і розпатлане волосся зі сну.

Замість того, щоб відвести погляд, Джош втупився в мене з інтенсивністю, яка проникала під шкіру і розпалювала вогонь у моєму животі, схожий на той, що палав у мені перед тим, як я заснула минулої ночі.

Я була на межі несвідомого стану, але поєднання його сильних рук, теплих очей і полегшення болю спрямувало мої фантазії недоторканими дорогами. Фантазії про те, якими будуть його дотики до інших частин мого тіла, і про те, чи так талановитий його язик, як його руки...

Стукіт вивів мене з моїх недоречних роздумів.

Ми з Джошем відвели очі одне від одного. Видима напруга в його плечах відповідала напрузі моїх м’язів. Ми не робили нічого неналежного, але це не заважало мені почуватися дитиною, чия рука потрапила в банку з печивом, коли крізь товсті дубові двері пролунав голос Ейви.

— Друзі, ви вже прокинулися? Сніданок закінчується за півгодини.

Мій погляд метнувся до годинника на стіні. Чорт. Ми проспали більше, ніж я думала.

— Так, — сказала я. — Зараз вийдемо.

Ми з Джошем більше не розмовляли, поки збиралися. Сьогодні я ніяк не могла кататися на лижах, тому я натягнула пару м’яких штанів для йоги і безрозмірний светр. Коли в мене були місячні, моє бажання вбиратися падало до нуля.

— Як ти почуваєшся? — запитала Ейва, коли ми йшли на сніданок.

— Набагато краще. — Завдяки твоєму братові. — Дякую, крихітко.

Вона простягнула свою руку через мою.

— Як ти дивишся на те, щоб після сніданку піти в спа, а не кататися на лижах? У нас є подарункова карта, яку ще потрібно використати.

О, слава, чорт візьми, Богу.

— Ейва, — сказала я. — Не кажи Алексу, але ти — справжній геній у цих стосунках.

Вона розсміялася.

Залишок ранку минув як у тумані: Алекс і Джош каталися на лижах, а ми з Ейвою насолоджувалися масажем і доглядом за обличчям. Але попри те, що моя масажистка була професійно навчена, вона не досягла того результату, якого досяг Джош.

— Трохи лівіше, будь ласка... правіше... трохи сильніше... — Я щосили намагалася визначити, що саме не так у сеансі.

— Ось так? — Терапевт точно дотримувався моїх інструкцій, але це все одно не йшло ні в яке порівняння з дотиками Джоша. — Як ви почуваєтеся?

— Чудово, — пробурмотіла я, здаючись. — Дякую.