Спотворена ненависть

8. ДЖОШ

Будучи ординатором невідкладної допомоги, я бачив усяке божевільне лайно, і останній тиждень не став винятком.

Чоловік, чия машина зіткнулася з парканом, і він прибув у лікарню з встромленим у нього стовпчиком паркану? Є. (Зараз він перебуває в реанімації, але є шанс, що він виживе).

Пацієнт, який роздягнувся і бігав по відділенню невідкладної допомоги голим, поки дві медсестри нарешті не спіймали його? Є.

Хтось зі шматком відламаного огірка, що застряг у прямій кишці? Є.

Повне божевілля, але саме тому я обрав невідкладну медицину, а не хірургію, на якій наполягав мій батько. Він хотів похвалитися, що в нього син — кардіохірург, але я процвітав у хаосі. Мені подобалося приходити на роботу щодня і не знати, які випробування чекають на мене попереду. Це тримало мене в тонусі, хоча я міг би обійтися без видалення овочів з отворів інших людей протягом довгого, довгого часу.

— Відпочинь трохи, — сказала Клара, коли я виходив після чергової виснажливої нічної зміни. — Ти виглядаєш як зомбі.

— Неправда. Я завжди маю ідеальний вигляд. Правда, Люсі? — Я підморгнув Люсі, іншій медсестрі. Вона хихикнула на знак згоди, а Клара закотила очі.

— Побачимося завтра. Постарайтеся не сумувати за мною занадто сильно. — Я стукнув кісточками пальців об стійку, виходячи за двері.

— Не будемо, — сказала Клара.

Водночас Люсі щебетала:

— Ми постараємося!

У моєму горлі здійнявся смішок, але на той час, як я вийшов на вулицю, він уже згас, пригнічений глибокою втомою. Однак замість того, щоб вирушити додому, щоб трохи поспати, я повернув ліворуч у північну частину лікарняного містечка, де знаходилася клініка Legal Health Alliance.

Перед зміною я якимось чином загубив зарядний пристрій, і мій телефон розрядився до восьми відсотків, тож запасний зарядний пристрій, який я зберігав у LHAC, був моєю єдиною надією зберегти життя мого дуже важливого телефону.

Коли я підійшов до клініки, машина Барбс була єдиною на крихітній парковці, притиснутій до будівлі. Більшість співробітників приходили тільки о пів на восьму, але вона відкривала і закривала офіс щодня, тому працювала довше.

— Привіт, красуне, — сказав я, входячи в приймальню.

— Привіт, красунчику, — відповіла вона, підморгнувши мені.

Коли я працював волонтером у LHAC, будучи студентом-медиком, Барбс постачала мені домашню випічку і мудрі поради на кшталт: коли життя дає тобі лимони, зроби лимонад і поспілкуйся з людиною, якій життя дало горілку. Вона була однією з причин, через яку я продовжував працювати волонтером, незважаючи на мій божевільний графік ординатури. За ці роки співробітники клініки стали моєю сурогатною сім'єю, і навіть незважаючи на те, що в мене був час зазирнути до них лише раз або два на тиждень у перервах між змінами, вони підтримували мене.

— Не очікувала побачити тебе сьогодні. — Барбс заправила ручку за вухо. — Маленька пташка сказала мені, що ти щойно з нічної зміни.

Я не став питати, звідки вона дізналася. Барбс була найобізнанішою людиною в системі лікарні Тейєр. Вона дізнавалася про людей усе раніше, ніж вони самі.

— Повір мені, я скоро піду додому і завалюся спати. — Я провів рукою по обличчю, намагаючись тримати очі відкритими. — Мені просто потрібно взяти зарядний пристрій.

Я працював волонтером у LHAC так довго, що в мене був свій власний стіл. Основна частина моєї роботи полягала в обслуговуванні безоплатної клініки для незастрахованих пацієнтів, але я також консультував у різних юридичних справах, які вимагали медичного висновку.

— Перш ніж забрати, ти маєш привітатися з нашим новим науковим співробітником. — Барбс кивнув на двері кухні в коридорі. — Вона тобі сподобається. Вона з характером.

Я підняв брови.

— Уже новий помічник?

Останнім часом LHAC був завалений новими справами. Ліза, директорка з правових питань, говорила про те, щоб найняти на короткий термін помічника, щоб допомогти, поки не закінчиться ажіотаж, але я не очікував, що це станеться так скоро.

— Ага. Третій рік юридичного факультету. — Очі Барбс блиснули так, що мій охоронець одразу ж підняв голову. — Розумна дівчина. Симпатична, хоча й трохи нетерпляча. Вона заступила в понеділок, і я знайшла її зовні за п'ятнадцять хвилин до відкриття клініки.

— Вітаю, ти щойно описала половину дівчат у Тейєрі. — Більшість студенток університету належали до типу А

10

. — Не бери в голову, — додав я, коли Барбс відкрила рот. — Я не займаюся службовими романами.

У мене була репутація бабія, але я б ніколи не підчепив когось, з ким працював, навіть на добровільних засадах.

Барбс і оком не повела на мої нецензурні вирази — у клініці вона говорила і чула набагато гірше, — хоча її обличчя скривилося від розчарування. Вона вважала себе лікарняною свахою і намагалася сватати мене роками.

— Крім того, якби я зустрічався з кимось із клініки, це була б ти, — додав я дражливо.

Вона зберігала похмурий вираз обличчя протягом десяти секунд, перш ніж воно розпливлося в усмішці.

— Ти жахливий брехун.

— Я брешу? — Я поклав руку на серце. — Ніколи.

Вона похитала головою.

— Іди. Використай цю чарівність в іншому місці. Ти занадто молодий для мене. І повернися до мене після того, як побачиш її, — покликала вона мене, сміючись, коли я кинув на неї роздратований погляд через плече.

Я взяв зі столу свій зарядний пристрій і поклав його в кишеню. Потім, незважаючи на цікавість, я попрямував на кухню, щоб зустрітися з новим співробітником. Я міг би подивитися, через що вся ця метушня.

Я відчинив двері на кухню, і мій рот скривився у привітанні: Якого. Хрена

Посмішка зникла швидше, ніж цукерки на дитячому дні народження.

Тому що посеред кімнати, попиваючи каву з мого улюбленого горнятка і розглядаючи стопку паперів, сиділа не хто інша, як Джулз Емброуз.

Мій кров'яний тиск підскочив.

Ні. Чорт забирай, ні. Мабуть, я заснув після зміни і потрапив у яскравий кошмар, тому що Джулз ніяк не могла бути новим науковим співробітником. Всесвіт не був би таким жорстоким.

Вона підняла очі на звук дверей, що відчинялися, і я б отримав величезне задоволення від того, як зблідло її обличчя, якби не був так само вражений.

— Якого біса ти тут робиш? — Наші голоси злилися в дисонансну мелодію — її слова були високими від напруги, мої — низькими від жаху.

У мене підстрибнув мускул на щелепі.

— Я тут працюю. — Я відпустив дверну ручку і схрестив руки на грудях. — А яке твоє виправдання?