Спотворена ненависть

— А я казав тобі, що не ділюся. Ні, коли справа стосується тебе. — Очі Джоша впилися в мої. — Мені плювати, що він мультимільйонер і красується на всіх журналах світу. Він може бути королем грьобаної Англії, але він ніколи не дасть тобі того, що готовий дати я.

Мурашки примножилися.

— Що ж?

— Все. — Він скоротив відстань між нами, поки наші роти не опинилися в сантиметрах один від одного. Я не зрушила з місця, але колишня електрика повернулася на повну силу і загула в моїх венах. На тротуарі було ще кілька людей. Вони не були достатньо близько, щоб почути нас, але це не мало значення. Решта світу не існувала, коли Джош був поруч зі мною. — Моє серце. Мою душу. Мою гідність. Що ти хочеш, щоб я зробив, Джулз? — Його голос розколовся на щось зазубрене й болюче. — Ти хочеш, щоб я, блядь, благав? Скажи тільки слово, і я стану на коліна.

Волога зібралася в мене під очима. Я похитала головою, у грудях защеміло.

«Чого ти так боїшся?»

«Я не заслуговував на це».

«Мені просто потрібно було піти з власного шляху».

Запитання Джоша з весілля Бріджит відлунням віддавалося в моїй голові. Тоді в мене не було відповіді, але тепер вона в мене була.

Я боялася себе.

Навіть коли я почала закохуватися в Джоша, частина мене знала, що в нас нічого не вийде, поки я зберігала від нього секрет. Але тепер, коли ніщо не стояло на нашому шляху, я була в жаху від того, що мені буде боляче, що я буду недостатньо хороша, і, що мене справді кохають, хоча я цього не заслуговую.

Я більше не була маленькою дівчинкою з Огайо, але деякі речі настільки вкорінювалися з дитинства, що ставали частиною нас, а ми навіть не підозрювали про це. Проживши все життя небажаною, я й гадки не мала, як поводитися з тим, хто не хотів іти.

Можливо, настав час навчитися.

— Пообіцяй, що ми справжні, — прошепотіла я.

Я могла б потягнути час, бути втричі впевненішою, що він більше не розіб'є мені серце. Але я так втомилася чинити опір і саботувати себе. Після багатьох років плавання проти течії настав час хоч раз зануритися в те, чого я хотіла, куди б це мене не привело.

І врешті-решт, жоден великий жест не зрівняється з обіцянкою... і її виконанням.

Джош обхопив моє обличчя своїми долонями.

— Я обіцяю. — Крихітна посмішка торкнулася його губ, і його очі шукали мої з обережною надією. — Боюся, ти застрягла зі мною назавжди.

Його слова встромилися в мою шкіру і наповнили своїм теплом кожен дюйм мене.

Просто відпусти, Джулз.

Після останнього коливання мої губи розійшлися в невпевненому запрошенні.

Полегшення промайнуло на обличчі Джоша, перш ніж він прийняв його, його рот перемістився на мій у глибокому, майже відчайдушному поцілунку, від якого в мене підкосилися пальці на ногах. Я притиснулася до Джоша, насолоджуючись його смаком і відчуттям.

Напруга покинула мої груди, і кожне нервове закінчення заіскрилося від усвідомлення.

Деякі поцілунки ти відчуваєш кістками. Цей я відчула душею.

— Дванадцять днів, вісім годин і дев'ять хвилин. Кожну секунду я думав про тебе. — Губи Джоша стикалися з моїми, коли він говорив. — Я думав, що знав, чого хочу. Стати лікарем, гнатися за черговим кайфом. Бути найпопулярнішою, найулюбленішою людиною в кімнаті. Я думав, що ці речі зроблять мене щасливим, і вони зробили. Тимчасово. Але ти... — Він притулився своїм чолом до мого. — Ти — єдине, що може зробити мене щасливим назавжди.

Я придушила напівсміх- напівсхлип.

— Обережно, Чен. Продовжуй говорити такі речі, і я можу ніколи не відпустити тебе, — повторила я його слова з нашого першого побачення.

Його прекрасна ямочка постала у всій своїй красі.

— Я дуже розраховую на це. — Він провів рукою по моїй шиї і притулився до моїх губ ще одним, м'якшим поцілунком. — На випадок, якщо це ще не зрозуміло, то я до біса люблю тебе, Джулз Емброуз, навіть коли ти зводиш мене з розуму. Особливо коли ти зводиш мене з розуму.

— Це тому, що ти мазохіст. — Я не змогла стримати посмішку. — Все нормально. Я все одно кохаю тебе.

Я вперше сказала ці слова хлопцеві, але вони не здалися мені дивними. Здавалося, що вони завжди були там, просто чекали слушного моменту і слушної людини, перш ніж розкритися.

Рука Джоша завмерла.

— Скажи це ще раз.

— Я кохаю тебе, — видихнула я, тіло тремтіло, серце було настільки переповнене, що могло розірватися будь-якої секунди.

На його обличчі розцвіла невеличка усмішка.

— До біса вірно. Я до біса милий, якщо тільки не поводжуся як дупа... як це було протягом тижня після того, як ти розповіла мені про картину. — Він кинув погляд на групу підлітків, які втупилися на нас, і я зрозуміла, що ми починаємо привертати увагу перехожих. — Але, напевно, нам варто продовжити розмову в більш відокремленому місці.

Моя квартира була всього за два квартали звідси. Стелли не було вдома, і ми тільки-но встигли увійти в мою спальню, як Джош знову поцілував мене й опустився переді мною на коліна.

— Дванадцять днів, дванадцять оргазмів. — Він задер мою спідницю, його дихання зігрівало чутливу шкіру моїх стегон. — Це здається справедливим, ти так не думаєш?

У моїй нижній частині живота запалився маленький вогонь.

— Що...

Моє запитання померло безславною смертю, коли він зсунув мої трусики вбік і провів язиком по моєму клітору.

О Боже.

Я вчепилася у волосся Джоша, коли він лизав і смоктав, поки мій оргазм не пройшов рикошетом через мене. Не встигла я отямитися, як він знову припав до мене, і невдовзі я була вже не більше ніж задихаючим безкістковим місивом. Якби не його сильні руки, що підтримували мої стегна й утримували мене, я б уже впала.

Але, незважаючи на оргазм, що пронизує мене, і густий запах сексу в повітрі, те, що ми робили, не було схоже на секс.

Це було схоже на кохання.

53. ДЖОШ

— Це не те, про що я думала, коли ти сказав, що ми продовжимо у тебе вдома. — Тихе бурчання Джулз було заглушено моєю подушкою.

Я придушив сміх, прикладаючи до її плеча пакет із льодом, загорнутий у рушник.

— Я й не говорив, що це буде.

Після того, як я ретельно вибачився в її квартирі, ми на метро поїхали до мене додому, перш ніж Стелла повернулася додому. Щойно ми приїхали, я попросив Джулз лягти в моє ліжко, щоб я міг обробити її рани.

Вона повністю заживе через кілька тижнів, але думка про те, що їй буде боляче, навіть якщо це тимчасово, змушувала моє серце стискатися.