Спотворена ненависть

44. ДЖУЛЗ

Мій сніданок піднявся в горлі, і мені довелося зробити свідоме зусилля, щоб загнати його назад, коли я скинула дзвінок Джоша.

Я почувалася слабшою, ніж Мона Ліза, що висить у холі зубожілого мотелю.

«Ти найняла когось, щоб вломилися до мене, Руда? Бо якби ти справді хотіла позбутися картини, ти могла б просто попросити. Я б викинув її заради тебе».

Я витерла липку долоню об стегно.

Стелла вже пішла на роботу, тож лишилися тільки я і моя кричуща совість.

«Ти брехуха і жахлива людина. Джош мав рацію щодо тебе весь цей час», — дражнив підступний голос у моїй голові. — «Ти – найгірше, що коли-небудь траплялося з ним».

— Заткнися.

«Ось чому всі завжди кидають тебе. Чому ніхто не любить тебе. Ти не заслуговуєш...»

— Заткнися.

Я ходила вітальнею, намагаючись заглушити невпевненість у собі, що піднімає свої потворні голови.

Я не була поганою людиною. Іноді я приймала неправильні рішення, але це не робило мене поганою людиною. Адже так?

Сорочка прилипла до тіла.

— Усе нормально. У мене є план. Я збираюся повернути йому все, і я позбудуся Макса. —Проголошення цих слів вголос трохи послабило нудоту.

У мене не було можливості вдаватися до зневіри, якщо я хотіла здійснити решту свого плану, тому я дозволила собі ще п'ять секунд ненависті до себе, перш ніж розправила плечі, вийшла з квартири і піднялася на ліфті на один поверх.

Настав час для другої частини плану.

Поки у Макса був запис, у нього був важіль тиску на мене. Я була не настільки наївна, щоб вірити, що він залишить мене в спокої, як би я йому не «відплатила». Єдиним способом позбутися його назавжди – позбутися відео. Я не знала, чи можна назавжди знищити всі копії цифрових файлів, але була досить в розпачі, щоб спробувати.

Єдина причина, через яку я не намагалася зробити це раніше, полягала в тому, що я й гадки не мала, як це зробити, і не хотіла ризикувати провалом і розлютити його.

Але одного разу вночі, коли я лежала без сну і дивилася у стелю своєї нової шикарної квартири, я зрозуміла, що є одна людина, яка може володіти комп'ютерними навичками, щоб здійснити мій план: Крістіан Гарпер, він же мій орендодавець, він же колишній бос Різа.

Я згадала, як Бріджит говорила, що він вистежив людину, яка торік злила в пресу фотографії її та Різа. Це було не зовсім те саме, що видалити відео, десятки копій якого могли гуляти в кіберпросторі, але спробувати варто було.

Двері ліфта відчинилися.

Я пройшла коридором до схожих на фортецю вхідних дверей Крістіана і подзвонила в дзвінок, відчайдушно молячись, щоб він був удома. Я бачила його лише двічі відтоді, як ми зі Стеллою підписали договір оренди – один раз на весіллі Бріджит, на якому він був присутній завдяки своїм зв'язкам із Різом, і один раз мимохідь у холі.

Учора я зайшла в офіс Пем і мучила її, поки вона не підтвердила, що він у місті. Вона зробила якесь уїдливе зауваження на кшталт, що «містер Гарпер не цікавиться такими, як ти», але мені було байдуже, чи думала вона, що я хочу спокусити Крістіана. Вона не мала значення.

Я знову подзвонила у двері. Макс поїхав на вихідні. Якщо Крістіана не було тут, мені кришка.

У мене був план, але це не означало, що він був хорошим. Він багато в чому залежав від удачі, і я могла тільки сподіватися, що боги зглянуться наді мною і кинуть мені кістку.

Я навіть позичила у Стелли один із кристалів прояву, просто на випадок, якщо це допоможе.

Я втупилася на зачинені двері. Ну ж бо, давай...

У той самий момент, коли я вже збиралася визнати свою поразку, двері відчинилися, явивши блискучі бурштинові очі та скульптурні вилиці.

Була тільки восьма ранку, але Крістіан уже був одягнений у вишуканий костюм, зшитий на замовлення. Завдяки цьому, його ідеально укладеному темному волоссю і чисто поголеному обличчю, він мав такий вигляд, наче вже кілька годин був на роботі й за цей час уклав кілька багатомільйонних угод.

— Міс Емброуз. — Його рівний, декадентський голос наповнив повітря своїм багатством. — Чим я зобов'язаний цьому задоволенню? — Він кинув погляд через моє плече, немов очікуючи побачити когось позаду мене.

Коли він нічого не виявив, тінь розчарування промайнула на його обличчі, а потім зникла так само швидко, як і з'явилася.

— Доброго ранку. Я хотіла б попросити про послугу. — Я одразу перейшла до справи. Кожна секунда на рахунку, а Крістіан Гарпер не був схожий на людину, якій подобається ходити навкруги.

— Про послугу. — У його очах мерехтіли веселощі, як віскі, пронизані вогняним світлом.

— Так. — Я підняла підборіддя, намагаючись стримати свої нерви. Я розуміла всю іронію прохання про послугу, коли послуга була тим, що привело мене в моє теперішнє скрутне становище, але у Всесвіту завжди було лайнове почуття гумору. — Ви допомогли Бріджит і Різу з їхньою... проблемою минулого року, і я буду вдячна, якщо ви допоможете і мені. Це, е-е, цифрова проблема, а ви маєте бути найкращим із найкращих, коли справа доходить до таких речей.

Трохи лестощів ніколи не зашкодить, вірно?

— Я повертав послугу Різу, а не надавав її. — Крістіан, здавалося, не був зворушений моїм компліментом. — Питання тепер, звісно, в тому, чому я маю допомагати вам. — Його усмішка, хоч і ввічлива, тільки загострила вістря його запитання.

Я запнулася.

— Тому що... ви хороша людина?

Він знизив мою щомісячну орендну плату до мізерної ціни без будь-яких умов. Принаймні, без будь-яких видимих умов.

Можливо, мені слід було більш детально продумати свій план.

Посмішка Крістіана померкла.

— Вашою найбільшою помилкою, міс Емброуз, було припустити, що я хороша людина, — сказав він м'яко.

Тремтіння занепокоєння пробігло по моєму хребту. І все ж я пішла вперед. У мене не було вибору.

— Вам не потрібно бути хорошою людиною, щоб допомогти мені. Я буду у вас у боргу.

Це була безрозсудна обіцянка, враховуючи, що я майже нічого про нього не знала. Я могла виявитися такою ж зобов'язаною йому, як і Максу. Але він дружив із Різом, а Різ був надійним хлопцем, тож це мало на щось вплинути. Вірно?

— Різ був моїм найкращим співробітником, колишнім військовим ВМС і майбутнім принцом-консортом Ельдорри, — відповів Крістіан. — Що ви можете мені запропонувати?

— Професійну юридичну консультацію?

— У мене є команда юристів на підхваті.

— Подячний торт на замовлення від Crumble & Bake?

— Я не їм десерти.

Це було неправильно. Який монстр не їсть десерти?