Страница 112 из 179
— Що тобі потрібно? — Душ усе ще працював, але я все одно зазирнула в напіввідчинені двері спальні на випадок, якщо Джош з'явиться знову.
— Кумедно, що ти питаєш, — відповів Макс. — Я щойно вирішив, яка послуга мені від тебе потрібна. Хіба це не чудово? Тобі напевно... не терпиться дізнатися, що ж це.
Жах утворив свинцеву гирю в моєму шлунку.
— Викладай, Макс, — проричала я. — У мене немає часу на твої ігри.
Він зітхнув.
— Де терпіння, Джей? Але гаразд, якщо вже ти так хочеш знати, я тобі розповім. Мені потрібно, щоб ти дещо дістала для мене. У мене є кілька... друзів в Огайо, які дуже зацікавлені в цьому виробі.
Дістати, воно ж украсти.
Свинцеві гирі помножилися.
— І що це за «дещо»?
— Я надішлю тобі фотографію й адресу. — Я практично бачила самовдоволену посмішку Макса. — Мені знадобився час, щоб розшукати її. До речі, немає за що, за те, що виконав важку роботу. Усе, що тобі потрібно зробити, це те, що ти робиш найкраще. Брехати і красти.
Макс повісив слухавку, перш ніж я встигла відповісти.
От чортів мудак. Якби у мене коли-небудь була можливість, я б відрізала його член і згодувала б його йому.
На жаль, я нічого не могла зробити, поки в нього було це відео зі мною, тому я втупилася у свій телефон і чекала, коли з'явиться його повідомлення.
Коли воно з'явилося, мені довелося двічі моргнути, щоб переконатися, що я бачу правильно.
Цього не може бути. Але скільки б я не дивилася, зображення залишалося незмінним.
Моя кров заледеніла.
Це була фотографія картини. Коричневі та зелені плями розбризкані по полотну, нагадуючи блювоту, а крихітні жовті плями додавали безглузді деталі по краях.
Картина була огидною, але це не так сильно турбувало мене, як те, де я бачила її раніше.
Річ, яку Макс хотів, щоб я вкрала, була картиною в кімнаті Джоша.