Страница 105 из 179
39. ДЖОШ
— Бляха, я сумував за цим. — Я витягнув ноги перед собою і потягнувся за пивом. — Немає нічого кращого за VIP-ложу.
— Очевидно. Тому вона і називається VIP-ложа. — Алекс сидів поруч зі мною, його очі стежили за грою. The Nationals грали з Dodgers, і в п’ятому інінгу вони поступалися три пробіжки. Не так уже й погано.
Я більше любив баскетбол, але відвідувати матчі Nats було цікавіше. Ми з Алексом перетворили їх на традицію, коли навчалися в коледжі. Щоразу, коли ми хотіли поговорити про щось, що не хотіли, щоб чули люди в кампусі, ми йшли на Nationals Field і дозволяли грі йти фоном, поки обговорювали наше лайно.
Точніше, я виливав лайно, а Алекс зітхав і нагадував мені, наскільки дурними були інші люди. Це було схоже на терапію, тільки зі спортом, пивом і буркотливим найкращим другом.
Я не усвідомлював, наскільки ці сеанси допомагали мені, поки вони не закінчилися.
Звісно, це за умови, що найкращий друг не був причиною моїх проблем.
— Чувак, ти все ще на випробувальному терміні, — сказав я. — Ніякого сарказму, поки ти не будеш поза небезпекою.
— Це не входило в нашу угоду.
— Ми не укладали угоду.
— Саме так.
Я з викликом подивився на Алекса.
— Ти хочеш, щоб я пробачив тебе чи ні?
— Я підкупив тебе VIP-місцями на гру, і ти погодився. Це означає, що ти вже пробачив мене. — Він усміхнувся. — Це називається тіньовий контракт.
Я продовжував хмуритися ще хвилину, перш ніж здався і фиркнув від сміху.
— Аякже.
Я зробив ковток свого напою. Я думав, що це буде дивно — повернутися до однієї з наших старих традицій через стільки часу, але час наче й не минав.
Мій телефон задзижчав від нового повідомлення, і мої губи зігнулися в усмішці, коли я прочитав його.
Джулз:
Як проходить побачення з братом
22
? Мені варто хвилюватися?
Я:
Треба буде визначити. Алекс знає, як правильно поводитися з хлопцем, але ти красивіша.
Джулз:
Ти хочеш сказати, що я не знаю, як правильно поводитися з тобою?
Я:
Ти половину часу ображаєш мене, Руда.
Джулз:
Я не винна, що ти мазохіст.
Джулз:
Прошу вибачення, що догоджаю твоїм фетишам *емодзі закочування очей*.
Ще один сміх піднявся в моєму горлі.
Я:
Це не мій фетиш, мила.
Я:
Можливо, тобі потрібно нагадати в чому мій фетиш?
Моя рука на її горлі. Її нігті впиваються в мою шкіру. Її пхикання і благання, коли я доводив її до божевілля, перш ніж викохати з неї всю боротьбу.
Я відправив останнє повідомлення як дражнилку, але при одній думці про це в моїй крові спалахнув жар.
У нас із Джулз не було сексу з часів Огайо. Тепер, коли ми зустрічалися, я хотів зробити це належним чином, і в пориві цілковитого ідіотизму ввів правило «ніякого сексу до третього побачення»...
Це було до біса дивно, враховуючи, що ми вже спали, але мені здавалося, що це правильно. А може, я був мазохістом. У мене були сині яйця, і Джулз теж не надто добре переносила сексуальні позбавлення.
Правило третього побачення було б не таким уже й поганим, якби в нас був час на побачення. На жаль, ні мій лікарняний графік, ні її робота в клініці не дбали про наше сексуальне життя, тож у нас ще не було навіть другого побачення.
Я не здивуюся, якщо мій член збунтується раніше. Просто встане і зістрибне з корабля через відверту зневагу.
Три крапки, які вказували на те, що Джулз друкує, з’являлися, зникали і знову з’являлися.
Джулз:
Так, нагадай ;)
Джулз:
І краще зробити кілька нагадувань, щоб я не забула.
Я придушив болісний стогін.
Джош:
Ти, блядь, вбиваєш мене.
Джош:
Зупинися, поки мені не довелося сидіти до кінця гри з чортовим стояком.
Хоча, можливо, вже занадто пізно.
Джулз:
Боягуз.
Джош:
Дражнися скільки хочеш, Руда.
Джош:
Я пригадаю тобі кожне слово, коли трахатиму тебе наступного разу.
Я засунув телефон у кишеню, поки не наробив дурниць, наприклад, не кинув гру, не поїхав до неї додому і не виконав свою погрозу.
Хоча з іншого боку...
— Хто ця дівчина? — Слова Алекса виплеснули відро холодної води на мої фантазії в стилі X-rated.
Бейсбольний матч. VIP-ложа. Примирення з Алексом.
Точно.
Я прочистив горло і зрушив на своєму сидінні, намагаючись приховати тривалий ефект від мого листування з Джулз.
— Як, чорт забирай, ти дізнався, що це дівчина?
— Твоє обличчя видає тебе. — Під нами на стадіоні пролунав колективний стогін, коли Dodgers забили ще один м’яч. — Так, хто вона? — Алекс зустрівся зі мною поглядом, цікавість зігрівала його холодні зелені очі. — Під час листування ти виглядав огидно шалено закоханим.
— Я не виглядав шалено закоханим. — Я допив своє пиво і потягнувся за іншим. Чи було це моє п’яте або шосте пиво? Я не був упевнений. Моя терпимість підскочила, і в наші дні було потрібно багато, щоб я захмелів. — Крім того, хто б говорив. Наступного разу, коли Ейва напише тобі, я сфотографую твоє обличчя, щоб ти знав, який вигляд маєш ти.
Замість того щоб заковтнути наживку, Алекс нахилив голову в бік. Цікавість переросла в знання.
— І це не просто секс. Ти зустрічаєшся з нею.
Сучий син.
— Я цього не говорив.
— Ти натякав.
— Ні, не натякав.
— Ні, натякав.
Я видав роздратований зітхання.
Бляха, нахрін мати найкращого друга. Вони були переоціненими всезнайками.
— Гаразд. Можливо, я і зустрічаюся з кимось. — Намагатися пересперечатися з Алексом було все одно, що намагатися прибити желе до стіни — марно і марна трата часу. — Ти її не знаєш.
— Не будь надто впевненим. Я знаю багатьох.
— Ти її не знаєш. — Якщо я скажу йому, він розповість Ейві, а я швидше вип’ю галон брудної води з річки Потомак, ніж заведу таку розмову зі своєю сестрою.
Тепер я розумів, що вона відчувала, коли зустрічалася з Алексом за моєю спиною.
— Хмм. — Він відкинувся на спинку крісла, його очі пронизали мою шкіру. — У Джоша Чена серйозні стосунки. Ніколи не думав, що доживу до цього дня.
— Те ж саме я можу сказати про тебе.
— Іноді люди змінюються. А іноді вони зустрічають людей, які змушують їх захотіти змінитися.
— А іноді люди схожі на людське печиво з передбаченнями.
За винятком кількох рідкісних корисних порад, поради Алекса варіювалися від дико тривожних, як того разу, коли він запропонував мені шантажувати професора, який затаїв на мене злість через те, що я поправив його на уроці, до дратівливо туманних.