Повернення Рейчел

— Не квапся, — гукнула Бел, сподіваючись, що так і буде. Навряд чи Шеррі відкриється в присутності доньки. Але підібрати час, коли Шеррі була б удома, а Картер — ні, було дуже непросто: здавалося, вона хвостиком ходить за донькою, хоч і не має на совісті шістнадцяти років, які треба надолужувати.

Бел підійшла до холодильника. На нього магнітом у формі Губки Боба була прикріплена стара світлина дівчинки в балетній пачці. То була Шеррі, а не Картер — сплутати їх було важко. Бел дістала з холодильника бляшанку коли без цукру.

— Тож... — Шеррі стала в дверях і схилилась на одвірок. — Ти вже говорила з мамою після вчорашнього?

— Та ні, — Бел втягнула в себе піну, яка надулася шапкою. — Під час сніданку вона була якась мовчазна. А тато знову пішов на роботу раніше.

Шеррі кивнула. Але Бел цього було аж ніяк не достатньо.

— Вчора було...

цікаво, —

спробувала, всміхаючись і здіймаючи брову до Шеррі — усіма способами сигналізуючи, що вона на її боці.

— Так, цікаво, — відказала Шеррі, і на останньому слові в її роті знову коротко засичала змія. — Кепська була ідея з вечерею. Треба було відкласти на потім. Поки що всі на голках. Гадки не маю, як тобі в тому домі — на відміну від нас, тобі нікуди втекти.

І справді не має гадки. Зате мають Картер і Еш.

— Так, — сказала Бел. — Це

цікавий

досвід.

— Що цікавий досвід? — Картер вигулькнула у дверному отворі, а тоді прослизнула повз маму в кухню.

Простягнула руку — мовчазне прохання поділитися колою. Бел віддала їй бляшанку.

— Усе, — сказала Бел, роздратована тим, що змарнувала ті кілька секунд без Картер. — Відколи вона повернулася, усе моє життя — цікавий досвід.

— Вона старається, — промовила Картер тихо, втискаючи пальці в бляшанку. — Думаю, нам усім теж варто спробувати.

— О, ми стараємось, люба, — випросталась Шеррі. — Просто це не так легко, як здається. Її не було шістнадцять років. Її зникнення вплинуло на всіх, хто був з нею пов’язаний. Авжеж, буде певна... — вона затнулася.

— Напруга? — підказала Бел.

— Так, — кивнула Шеррі. — Потрібно буде звикнути.

Знову це слово.

— Що ж... — Картер хотіла щось сказати, та її урвав дзвінок у двері — одна протяжна нота. Вона віддала бляшанку Бел. — Це моя посилка, — дівчина побігла у коридор швидше за матір. — Танцювальні штуки, — гукнула вона, відчиняючи двері.

Замурмотів низький голос.

— Так, це я, дякую, — дзвінко відповіла Картер. Знову клацнули вхідні двері. — Піду розпакую, — гукнула вона, гупаючи по сходах нагору.

Чудово. Отже, в Бел є ще один шанс повернути розмову в потрібному напрямку, понатискати на важелі.

— Картер завжди прагне бачити в людях тільки хороше, — Бел хотіла натякнути Шеррі, що теж не вважає Рейчел білою і пухнастою. Вона розуміла, що вчора Рейчел добряче роздратувала Шеррі, понаступавши їй на мозолі ногами Картер. А втім... Кого насправді Рейчел намагалася зачепити? Шеррі чи Бел?

— Вона така, — зітхнула Шеррі. Її погляд поблукав на стелю і потягнув за собою думки.

— Я не думаю, що мій тато щасливий, — Бел натиснула трішечки сильніше.

— Он як? — Шеррі глянула на неї.

— Принаймні не цілковито. Схоже, між ними все складніше, ніж здавалося. Я думала, вони продовжать звідти, де зупинилися шістнадцять років тому, але ні.

— Ну... — протягнула Шеррі. Вона явно змагалася з собою — Бел побачила, як смикнулися її вуста. От-от вона здасться. Ну ж бо, тітко Шеррі. Треба ще трішечки її підштовхнути.

Бел вирішила не гаяти часу — його могло бути обмаль.

— Я думаю, тут ми на одному боці. На татовому, тобто. Ми обидві бажаємо йому щастя, адже так?

— Так, — Шеррі розтягнула це слово і примружилася.

— Я чула, що ви сказали вчора ввечері, коли захищали його.

Шеррі прикрила рот рукою.

— Сподіваюся, це не потрапило в запис. Мені не можна було цього бовкати.

— Ні-ні, якраз навпаки, — Бел підступила ближче, стишила голос. — Це прозвучало так, наче Рейчел зустрічалася з кимось до зникнення. Я ж правильно зрозуміла?

Це вже був навіть не поштовх — це було наче на неї налетіли з розгону.

Шеррі озирнулася через плече.

— Будь ласка, тітонько, — Бел підійшла ще ближче. — Мені ж уже не два рочки. Це моя сім’я. Я хочу бути опорою для тата. Я потрібна йому. І я хочу зрозуміти Рейчел. А як це зробити, якщо всі щось приховують?

Шеррі зітхнула, наче змії в її горлі заспокоїлися й осіли.

— Я нічого не знаю напевне. Щось побачила, щось відчула, про щось подумала.

— Що ви бачили? — Тепер, коли Шеррі майже розкололась, можна було й відступити, дати їй трохи простору.

Тітчине обличчя вмить змінилося, а голос стишився до шепоту. Шеррі обожнювала пліткувати: навіть її очі не тримали таємниць, а розплескували їх по трішечки з кожним кліпанням.

— Був один хлопець... Її друг... Тобто, Рейчел

казала,

що він їй друг. Та він явно хотів більшого. Бігав за нею, мов цуценя, очей не зводив. За кілька днів до її зникнення я бачила їх разом. Брели по снігу зі школи до його автівки. Щось туркотіли одне до одного, наче вже сталося все, що могло статися. Оце й усе, що я бачила.

— І хто це був?

— А тепер найцікавіше, — зашипіла Шеррі, явно насолоджуючись кожною секундою. — У мене завжди були підозри, що це він її вбив. Не лише тому, що вони дружили й весь час бачились на роботі. Ні! Річ у тім, що він першим опинився на місці події, коли вона зникла. Це той самий чоловік, який тебе знайшов.

— Тріпп? — Горло Бел зімкнулося, не дозволяючи вдихнути. Вона знову відчула себе зрадженою. Жуліан Тріпп постав перед її очима зі своїм поріділим рудуватим волоссям, окулярами в черепаховій оправі й із тією начебто турботою в очах: «Як вона? Твоя мама?». Це було достобіса дотепно, бо він явно знав про Рейчел в мільйон разів більше, ніж Бел.

— Чому ви нікому про це не розповіли? Чому не сказали поліції про Жуліана Тріппа? Адже вони мали про нього питати?

Шеррі насупилася, прихилившись до холодильника.

— Поліція і так до нього придивлялася. Воно й не дивно — все місце події було в його відбитках. Але сказали, що це точно не він.

— І все ж, — не відступала Бел, — чи не краще було їм сказати?

— Іноді краще промовчати, Бел. Подумай сама.

Бел спробувала, але нічого не надумалось.

Шеррі зітхнула.

— Якби я розповіла поліції про свої підозри щодо Жуліана Тріппа, це б зашкодило

нам.