Запрошення

Глава 25

Розділ 23

Стелла

Ніколи в житті не спала так довго.

Обережно поклавши телефон на нічний столик, згадала про безліч причин, через які я проспала практично до дванадцятої години. Скільки ж разів ми з Гадсоном займалися сексом? Три? Чотири? Уже довгі роки в мене не бувало більше одного разу на добу. Навіть згадуючи початок стосунків з Ейденом, випадки, коли в нас секс був двічі за ніч, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Про більше й говорити нічого. Згадавши події минулої ночі і сьогоднішнього ранку, я розплилася в мимовільній усмішці.

Гадсон був невтомний. Якщо чесно, це можна сказати про нас обох. Ми проробляли це, коли він був зверху, коли я була зверху, коли він позаду... Але найпрекрасніше сталося рано вранці, коли ми лежали і розмовляли. Ніколи не забуду зв'язок, що виник між нами, коли він ковзав усередині мене, а ми дивилися одне одному в очі. Це було найінтимніше переживання, яке я коли–небудь відчувала.

Від одного тільки спогаду захоплювало дух.

Усе ще посміхаючись своїм думкам, вирішила розбудити містера Соню поцілунком. Повернулася, очікуючи побачити Гадсона сплячим, але замість цього виявила порожнє ліжко.

Спершись на лікоть, покликала:

– Гадсоне?

Жодної відповіді.

Тепер, після пробудження, я встала, відчувши поклик матері–природи. Усе тіло ломило. Але заради такого багатогодинного задоволення я була готова потерпіти і не такий біль та незручності.

Закінчивши свої справи у ванній, вирішила перевірити телефон на випадок, якщо Гадсон залишив повідомлення. Обігнувши узніжжя ліжка, помітила щось, що лежало на його подушці, – білу коробку з червоним бантом і приліпленим жовтим стікером.

Конференція о пів на дванадцяту.

Не хотів тебе будити. Повернуся, коли все закінчиться.

Не одягайся.

P. S. Давай почнемо писати її.

Давай почнемо писати її?

Що, чорт забирай, це могло означати?

Я не знала, що в коробці, але, розв'язавши її, не змогла стримати вдячної посмішки. Усередині лежав гарний записник у шкіряній обкладинці. З хвилину я міркувала, що б це могло означати. А коли здогадалася, мало не заплакала.

Давай почнемо писати її. Учора за вечерею я сказала Гадсону, що щосили намагалася бути щасливою, бо обставини складалися не так, як хотілося. Тому мені й потрібно відпустити минуле і написати нову історію.

Божечки, найпрекрасніший секс, який коли–небудь у мене був, – уже чудовий подарунок.

Наступні півгодини, поки я приймала душ і готувалася до нового дня, я практично ширяла над землею. Коли почала фарбуватися, почула, як за спиною грюкнули двері номера.

– Гадсон?

– Стелла?

– Я у ванній. Готуюся... – усміхнулася я.

Гадсон увійшов, несучи два пакети. Піднявши один із них, сказав, звертаючись до мого відображення в дзеркалі:

– Сніданок.

Потім підняв інший:

– Обід. Не був упевнений, що саме тобі знадобиться.

– Якщо в одному з них є кава, буду твоїм другом на все життя.

Відкривши один пакет, він вийняв контейнер із пінопласту.

– Думаю, Джека немає вдома. Дам йому знати.

Посміхнувшись, я повернулася і взяла каву.

– Величезне спасибі за книжку. Вона чарівна, а я дуже вразлива.

Гадсон кивнув, витягнув із пакета другий контейнер із кавою і зняв із верху пластиковий язичок.

– У них ще були щоденники. Але я не був упевнений, будеш ти писати сама чи віддаси перевагу, щоб туди заглядав ще дехто.

– Ніколи не вела щоденник. Що кумедно, бо купила той перший з наміром писати в ньому. Але мене просто–напросто вивело зовсім на іншу дорогу.

– О, тебе вивело на іншу дорогу, о'кей...

– Заткнися, – засміялася я. – Коли ти примудрився купити його? Схоже, зовсім рано? Адже тобі потрібно було зайти в магазин і повернутися до мого пробудження.

– Забрав її після ранкової пробіжки сьогодні вранці.

– Ти робив пробіжку? Я така щаслива, що вдалося сповзти з ліжка і дістатися до душу.

Гадсон усміхнувся.

– Ну добре, закінчуй свої справи і виходь підкріпитися. Це додасть тобі сил. Хочу якнайшвидше вирушити в дорогу, щоб показати тобі визначні пам'ятки. Так ми зможемо повернутися в готель раніше.

– Гаразд. Мені залишилося тільки посушити волосся, тож хвилин за десять буду готова. Взагалі... нехай буде п'ятнадцять. Мені так подобається в цій ванній.

Гадсон нерозумно зсунув брови.

– Тобі подобається в цій ванній?

– Ух–х... ще й як!

Я змахнула руками в сторони, показуючи очевидну річ.

– Вона вдесятеро більша, ніж у мене вдома. Тут є ванна, а як усе гарно освітлено!

– Думаю, тобі сподобається в мене вдома, – усміхнувся Гадсон.

– Хочеш сказати, що в тебе велика ванна кімната з ванною?

Він кивнув.

– Ти безумовно стаєш моїм найкращим другом.

* * *

Мене тримають за руку.

Ніколи б не подумала.

Я посміхнулася Гадсону. Він підозріло подивився на мене.

– Що таке?

– Нічого, – знизала я плечима. – Ти тримаєш мене за руку.

– Не повинен був?

– Ні, зовсім ні. Мені подобається. Просто ніколи не думала, що ти на таке здатен.

– Не впевнений, що це комплімент, – похитав головою Гадсон. – Може, це знущання.

Останні півгодини ми прогулювалися вздовж Голлівудського бульвару, читаючи імена зірок. Сьогодні ми встигли побувати на Масл–Біч у Венеції (думала, буде цікавіше: там майже все іржаве), зайшли на пірс Санта–Моніка (зауважила про себе, що цей мачо–мен скоріше готовий був покататися на чортовому колесі, ніж зізнатися, що трохи боїться висоти). Оливкова шкіра Гадсона зрештою набула зеленуватого відтінку.

– Просто так роблять парочки.

– І що з цього?

– Не знаю, – знизала я плечима. – Хіба ми пара?

– Серйозно? – Гадсон різко зупинився.

– Що? Не хочу припускати, що через одну минулу ніч...

Гадсон насупився.

– Дозволь мені прояснити ситуацію. Так, ми пара.

Я не змогла втримати щасливу посмішку.

– Добре... бойфренд.

Він похитав головою і знову покрокував.

Пройшовши за годину ще дюжину кварталів, ми знайшли в готелі "Рузвельт" чудове містечко, де подавали бургери і найкращу смажену картоплю з трюфелями.

– А яка в тебе улюблена їжа? – Я помахала перед Гадсоном скибочкою смаженої картоплі.

– Найпростіша. Макарони з сиром.

– Невже?

– Ага. Ми з Чарлі практикувалися... Думаю, ми знайшли до сорока двох видів готових страв.

– Не уявляла, що на світі може існувати сорок два види макаронів із сиром.