Страница 57 из 61
Глава 24
Подяки
Книга для вузького кола читачів з особистої бібліотеки тг Book lovers. Книга не для продажу та розповсюдження!
На відміну від «Поклику» друга книжка була написана вже під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. Це відбилося як на сюжеті, так і на назві, що змінювалася кілька разів. Як на мене, «Засліплення» найкраще відображає стан, коли герої не до кінця усвідомлюють рівень загрози, вважаючи, що нічого страшного не станеться. У зв’язку з цим перша подяка в цій книжці —
Збройним силам України
. За безпеку й можливість бути частиною сучасної української літератури.
Друга подяка
читачам
— моїй надзвичайній у всіх сенсах лисячій родині. Дякую, що прийняли мене такою, якою я є: хвалили, критикували, раділи й плакали, обговорювали й сипали запитаннями, особливо: «Чи живий Тео???». Тепер ви знаєте відповідь. Дякую, що даєте сил і підбадьорюєте рухатися вперед. Не перемикайтеся, далі нас чекають «гарячі» ванни. І трактуйте це, як хочете=)
А тепер трошки імен, без яких ніяк. Тож дякую:
Катерині Самойленко
, що стала психологинею для мого Рафаеля. Завдяки тобі в ньому проявився характер. Обіцяй, що його сповідь лишиться між нами.
Дарині Михальчук
, яка постачала мені музику і фотки Ноа Себастьяна (в авторських мемах насамперед). Лапання стійки мікрофона я ніде не використала, але хто знає, що буде далі. До речі, завдяки Дарині ви не побачили більшості фейспалмних моментів, що мене тішить чи не найбільше.
Наталії Шнир і Валерії Савотіній
, які вказали мені на найслабші моменти, зокрема на стосунки між деякими персонажами, через що останні випадали зі своїх характерів і псували мені сцени. Каюся, це моя вічна проблема, над якою я продовжую працювати.
Literally Lesia
за поради. Не все задумане вдалося втілити, але дуже сподіваюся, що деякі моменти стали чіткішими.
Моїй редакторці
Галині Сапожниковій
, яка змушує мене любити процес редагування й вчить дивитися на нього під новим кутом. Цього разу вона не тільки поліпшувала зі мною текст, а й переймалася за моє здоров’я, бо ваша покірна слуга без гальм, тому хоч хтось має це робити. Дякую, Галино!
Катерині Мальцевій
, яка дарує моєму світові візуальне оформлення. Я досі в шоці, як чітко, навіть без моїх пояснень, вона все відчуває. Для мене то диво, не інакше.
Моїм батькам, Юлі, Каті та Вові, Яні, Лідії, Христині
, з чиєю лисичкою я всюди подорожую.
«Літосвіті»
, адже частина тексту створювалася ще під час навчання. Чудовим модераторкам і модератору, з якими мені пощастило вести обговорення:
Олені, Юлії, Дарині, Ользі, Марії, Яні, Юрію та аж трьом (!) Валеріям
. І, звісно, дівчатам-блогерам — не називаю імен, бо якщо когось забуду, мені буде дуже соромно, але ви всі в моєму серденьку.
Тепла, добра й піднятого хвоста!
Ваша Лисиця, Валерія В. Растет