Страница 36 из 61
**
** 11
Вікс сиділа перед дзеркалом, зачудовано роздивляючись незнайомку, що так само прискіпливо розглядала її по той бік блискучої поверхні. Темно-коричневий олівець вигідно підкреслював очі, роблячи світло-карий погляд іще яскравішим та виразнішим. На повіках лежали бежеві тіні з крапелькою бордового тону. Вилиці також злегка виділялися на тлі блідо-персикової шкіри. Незмінними лишилися хіба що губи з нанесеним прозорим блиском. Дівчина категорично протестувала проти яскраво-червоної помади, якою її намагалися розмалювати.
З вуст укотре зірвалося зітхання. У дзеркалі була вона й не вона одночасно. Це бентежило, нагадувало дещо неприємне з минулого.
Уперше й востаннє дівчина наносила макіяж іще на першому курсі, якраз коли вирвалася з лабет притулку і його надміру святобливих виховательок. Це були кричущі експерименти з пістрявими тінями й неправильно нанесеною тоналкою. Вікс не гребувала нічим, щоб хоч раз у житті десь спробувати стати своєю, відчути ейфорію колективного єднання. Навіть нові колготки дірявила й розпускала шви на рукавах, щоб тканина звисала абияк, бо так тоді було модно. Підлітковий бунт закінчився розгульною пиятикою на Самайн, на якій вона мало не провела ніч із незнайомцем. Однієї миті хлопець гладив її стегна, задираючи відьомську сукню й нашіптуючи на вухо дичину про спокусливість запаху і що Вікс спеціально його звабила, а вже іншої Грегор ніс її на руках до машини, поки з кавалера вибивали дух під схлипи «вона сама винна!». З вуст чоловіка напруженим гаркотом тоді злетіло звинувачення: «Заради Матері, Віксено, ти маєш бути
чистою
!». Лисиця в житті не бачила стільки осуду в його карих очах. Навіть крізь хмільну пелену вона здогадувалася, що мало не скоїла непоправного, хоча гадки не мала, що саме не так. Проте ризик іще більше розчарувати того, кого якоюсь мірою вважала батьком, змусив дівчину переосмислити свою поведінку. Зрештою вона відмовилася від усього, що її вабило: людської уваги, гулянок, макіяжу, модного одягу, натомість зосередившись суто на навчанні. І на пошуках родини, коли з’являвся вільний час.
Кейтлін зупинилася за її плечем, дістаючи з рота невидимки, якими нашпиговувала складну зачіску. У відображенні блиснули їдучо-зелені нігті, заточені під скруглений трикутник. Вікс ледве вирвалася з пазурів Нілової родини, щоб приїхати до подруги. Лисицю переконували, що їй варто відмовитися від задуму й лишитися вдома, але дівчина вперто заперечувала. Вона тримала в голові слова Ніла, що треба розвіятися. Можливо, хлопець мав рацію: вона відволічеться й забуде про жахи останніх днів. А може, несвідомо Вікс мстилася тигру, бажаючи повною мірою продемонструвати йому, на що він їх підписав.
— Тобі не подобається, так?
Вікс закусила губу й перевела погляд на сліпучі пузаті лампочки, що йшли по контуру дзеркала, один в один як у гримерках акторів кіно або театру. Яскраве світло дратувало, але дівчина стійко терпіла. Завдяки незліченній кількості засобів для волосся та макіяжу здавалося, що вона сиділа в кріслі салону, не менше. Та насправді вони були в кімнаті-студії тигриці над фітнес-клубом «Біцуха».
— Вибачай, Лін-Лін. Я неймовірно вдячна, що ти знайшла час мені допомогти, хоча сьогодні в тебе робочий день. Просто...
— Ти настільки звикла до буденного образу в потертих джинсах, що захоронила в собі королеву?
Лисиця криво посміхнулася й похитала головою.
— Тобто так, по-твоєму, виглядаю я — королева?
Кейтлін вишкірилася, закручуючи на плойку наступне пасмо й щедро обприскуючи його зверху лаком. Навколо голови, наче німб, затанцювали десятки дрібних краплинок. Вікс затримала дихання, передчуваючи, що коли вдихне, цього разу точно чхне.
— Будь певна, ми дізнаємося, коли завершимо. Зуб даю, Ніл обкінчається.
Вікс упустила на підлогу флакончик бежевого лаку, що крутила поміж пальців, і перелякано втупилась у віддзеркалення подруги. Тигролачка закотила очі, притискаючи гарячу плойку мало не до шкіри голови.
— Вікс, досить триматися за образ святої. Раз ви зустрічаєтеся, то рано чи пізно опинитеся в одному ліжку. Якщо досі цього не зробили, як усі здорові хлопці й дівчата. До речі, — протягнула Кейтлін, нахиляючись упритул до чужого вуха, — то коли ж ви офіційно стали
парою
? І чому про це досі ніхто не знає?
Лисиця закліпала й навпомацки стягнула зі столика туш, аби чимось зайняти руки.
— Лін-Лін, але ми з Нілом не пара. Чому всі думають інакше?
— Що? — Кейтлін різко потягнула плойку до себе так, що Вікс по інерції таки в’їхала в гарячу сталь і скрикнула від болю. — Вибач, — обережно розкрутивши пасмо, жінка помасажувала корінці волосся, ніби це могло стерти болісну пульсацію. — Але з цього місця, будь ласка, детальніше, адже я слово в слово пам’ятаю, що Ніл сказав у метро.
— Та немає ніякого «детальніше». Він сказав це, бо ненавидить вікланців. Ти й сама мала б про це здогадатися, — зітхнула Лисиця. — Хоча нещодавно сп’яну ми дійсно порушили цю тему. — Вікс закашлялася, пригадуючи, як усе було насправді. На відміну від неї Ніл мав бути тверезим, для нього слабоалкоголка — сік, не більше. — Добре, насправді я була п’яна. А ще накручена. Це сталося після мого знайомства з майстром вікланців і смерті Гати. Якщо чесно, я не дуже добре пригадую події того вечора. — Щоками полізли зрадницькі червоні плями. — Пам’ятаю, Ніл зізнався мені у своїх почуттях. Ми цілувалися. Здається, саме відтоді він вважає, що ми пара. От тільки я не погодилася, не до того якось було... — Вікс знічено вкусила губу й прошепотіла: — Насправді тоді Ніл мене добряче налякав.
— Налякав? — перепитала Кейтлін, примруживши очі. — Його терпіння врешті дало тріщину? Він був занадто наполегливим? Чи, як справжній тигр, почав вилизувати тебе, шукаючи особливо чутливі місця?
Вікс пересмикнуло від самої думки про чужий вологий язик на її тілі. Може, це й було приємно, однак коли дівчина намагалась уявити, як це, коли тебе роздягають і пестять, у неї завше скручувало живіт, а в голові відразу ж виринали сотні виправдань перед наставником. Вона почувалася грішницею. Нині навіть іще більше, тому що за останній тиждень безликі мрії зненацька набули цілком реального образу. Свята Луерніє, вона знову думала
про нього
...
Дівчина різко вкусила внутрішній бік щоки.
— У той самий момент Ніл був більше тигром, аніж собою. Я почувалася, мов олень у світлі фар. Запевняю тебе, у цьому не було нічого приємного, а тим паче збуджувального. Він мені навіть губу прокусив.