Кали-юга

— Чотирнадцять дружніх об'єктів із маркуванням ЗСУ, — у бічному віконці виник збільшений танк із білим хрестом. — Скид бомб заблоковано.

Танкісти «візиту ввічливості» не оцінили й почали гатити по дронах Калини із трьох кулеметів. Сама винна: попередити забула. Довелося бігом забирати лопаті. Зате бойове хрещення, заспокоїла себе Калина після суворого прочухана від старлея — йому зателефонував начальник танкового полігону. Били прицільно, на ураження, а ми жодного дрона не втратили!

…Скиди в пікіруванні, без гальмування й зупинки. День, ніч. У дощ, у туман. Поправки на вітер Вундер брав на «відмінно». Один пристрілювальний скид, а далі всі бомби — точно в ціль.

Кілька разів Калина згадувала про загадкове слово на санскриті. Збиралася залізти в інтернет, з'ясувати, що воно означає. Так зрештою й не зібралася: щоразу знаходилися куди більш термінові справи.

Бажаючи випробувати Вундера в режимі перешкод і радіозаглушення, вона роздобула через старлея антидронову рушницю, схожу на важкий футуристичний бластер, і відправила Лео на полігон, наказавши: «Бий без жалю!» Лео, за всієї його добродушності, наказ виконав на всі сто, із садистським задоволенням: він уже навсправжкиревнував Калину до Вундера. Й зловтішно посміхнувся, коли два дрони почали теліпатисяв повітрі, немов п'яні, а потім косо пішли вниз.

Доліталися, залізяки?!

Тріумф Лео виявився недовгим. Не долетівши до землі метрів п'ять, дрони різко вирівнялися й пішли вгору, після чого приєдналися до решти компанії, продовживши виконання завдання. Лео розрядив по них акумулятор рушниці в нуль — безглузда справа, що мертвому припарки. Вундер перемикався за лічені миті, міняв частоти, переходив на запасні канали та прекрасно обходився без GPS-навігації.

Наостанок він скинув Лео під ноги макет уламкової бомби:

«Тебе вбито!»

Калина, однак, не заспокоїлася: через день загнала дрони під серйозну РЕБ — цього разу заздалегідь домовившись із начальством сусіднього полігону. Спочатку «пташки» ледь не посипалися на землю — й не дві, а всі разом. Але Вундер впорався, вирівняв дрони в останню мить, з кулеметною швидкістю міняючи канали зв'язку — й вони з Каліною накидали РЕБівцям «у панамку» пів дюжини навчальних бомб, просто на станцію. Були б бойові — від РЕБки залишився б один брухт.

У вільний від польотів час Калина вивчала талмуд інструкції, разом з параметрами заліза та налаштуваннями софту. Кожен дрон, крім потужного процесора та навороченоїпериферії, мав неабияку вбудовану пам'ять. А в самому комп'ютері місця на HDD-драйвах було, як гуталіну у відомому мультику.

Навіщо стільки?

Відповідь вона знайшла, вивчивши файли логів. Вундер стрімко навчався й вдосконалювався. Результати тестових польотів і скидів, маневри та карколомні режими, накази Калини, успіхи й невдачі — все аналізувалося, і генерувалися нові алгоритми. Інформація структурувалася відповідно до пріоритетів і осідала в неосяжній пам'яті комп'ютера. А часто вживана — в пам'яті дронів.

— Хочеш політати? — великодушно запропонувала Калина одного разу.

Лео зрадів:

— Ще і як!

— Інструкцію читав?

— Читав.

— За мною спостерігав?

— І за тобою, й за дронами.

— Розібрався, що до чого?

— Більш-менш. З основними функціями — так точно.

— Почни з ручного режиму. Далі — як піде.

Лео був уже в кріслі й надягав на голову шолом. Активував живлення, завмер на мить…

— Що за дурня?!

— Ти про що?

— Він мене не хоче!

— У сенсі?

— У прямому! Він тебе узурпував!

Калина сама вже бачила, що пише Вундер на нижньому центральному дисплеї:

«Виявлено нового оператора. До завершення інтегральних випробувань зміна оператора вкрай небажана! У доступі відмовлено».

Знак оклику гнівно багрів у червоному трикутнику.

— А ну, дай-но сюди шолом!

Калина розлютилася не на жарт. Буде ще всякий Вундерпшик, хай йому мегагрець через терабайт, нашого напарника ображати!

— Це я, твоя пані! Негайно надати доступ молодшому сержанту Лео! Це наказ!

— Прошу вибачення, моя пані. Виконання вашого наказу недоцільне. Це з великою ймовірністю порушить налаштування інтерактивної взаємодії. Моя ефективність знизиться на 40–45 %. Можливі непередбачені збої в системі. Але якщо ви наполягаєте…

У грудях клекотів гнів, але старший сержант Бадрачук наказала собі заспокоїтися. Вона може наполягти на своєму, і Вундер підкориться. Але що, коли почнуться збої в системі? До виходу на бойову роботу часу залишилося — аж надто мало. Будь-який збій «на нулі» — це загибель когось із побратимів.

— Мені необхідний дублер. Є альтернативні варіанти? Без ризику порушення налаштувань?

— У моєму комплекті є шолом дублера. Молодший сержант Лео зможе проходити навчання в пасивному режимі, з мінімальною участю.

— Годиться.

Роль пасивного дублера Лев сприйняв без ентузіазму. Але це було краще, ніж нічого.

— Хто тут ким командує? — бурчав він, розпаковуючи шолом із номером «2» на потиличнику. — Ти ним, чи він — тобою?

— Я — тобою! — відрізала Калина. — Підключайся — і вперед.

Лео змирився. Йому навіть сподобалося: Вундер запустив для дублера режим навчання, відображаючи всі дії «пані», щоб молодший сержант міг їх повторювати й відпрацьовувати на віртуальних клавіатурі та джойстиках. Невдовзі Лео стало простіше допомагати Калині зі звітами щодо тренувальних вильотів: режими, параметри, завдання, результати…

Звіти начальство вимагало щодня.

— Рекомендую освоїти інтегральний режим, моя пані, — повідомив Вундер на дев'ятий день тренувань, коли Лео пішов міняти акумулятори. — Ви ще жодного разу ним не користувалися.

— Рекомендуєш?

— Плюс-плюс.

Дійсно, чому вона його не спробувала? Щоразу, коли Калина перемикала режими, кнопка інтегрального режиму немов потрапляла у неї в сліпу пляму. Підсвідомі побоювання? Страх? Нісенітниця! Чого тут побоюватися?! Просто ще один режим, і вона має його освоїти.

Палець ліг на кнопку:

— Поїхали!

Вона злетіла вгору.