Страница 15 из 149
Запис розмови зі Стенлі Форбсом — журналістом газети «Кілтон Мейл»
Стенлі
: Алло.
Піппа
: Вітаю, Стенлі, це Піппа. Ми з вами списувалися…
Стенлі
: Так–так, пам'ятаю. Хочете в мене розпитати про справу Енді Белл та Саліла Сінгха, так?
Піппа
: Так, справді.
Стенлі
: Що ж, вперед!
Піппа
: Дякую. М–м, ну, по–перше, коли проводилося коронерське розслідування, ви ж на всіх заходах були присутні?
Стенлі
: Звичайно, дитинко.
Піппа
: У національній пресі подробиці не висвітлювалися. Лише остаточний вердикт та заява Королівської прокурорської служби. Ось я й вирішила до вас звернутись. Чи не могли б ви розповісти, які речові докази поліція надала коронеру?
Стенлі
: О, там багато всякого було.
Піппа
: Зрозуміло. Розкажіть, будь ласка, що вони робили.
Стенлі
: Ну, головний слідчий у справі Енді докладно описав її зникнення… Часові інтервали та інше. А потім перейшли до речових доказів, що вказували на причетність Саліла до вбивства дівчини. Особливу увагу звернули на сліди крові у багажнику її машини. За словами поліції, наявність цих плям — явна ознака того, що Енді вбили, засунули тіло в багажник, відвезли в тихе місце і там його позбулися. Підсумовуючи, коронер сказав щось на кшталт: «Очевидно, Енді стала жертвою вбивства на сексуальному підґрунті. Винний доклав чимало зусиль, щоб позбавитися її тіла».
Піппа
: А інспектор Річард Гокінс чи хтось із поліціянтів описав, як, на їхню думку, розвивалися події тієї ночі і яким чином Сел імовірно вбив Енді?
Стенлі
: Так, розказували. Щось типу цього. Енді їхала з дому своєю машиною. Сел тим часом пішки повертався додому. Десь шляхом він її зупинив, відвіз у безлюдне місце (хто з них вів при цьому машину, не встановлено) і вбив. Потім хлопець поклав тіло Енді в багажник і відвіз невідомо куди, щоб сховати труп або позбутися його. Хлопець, треба сказати, постарався: за п'ять років знайти так і не змогли. Далеко заховав. Потім він кинув машину в провулку (глухий кут Роумер ніби), де її пізніше і виявили, а сам пішки відправився додому.
Піппа
: Виходить, через знайдені в багажнику плями крові поліція вирішила, що Енді вбили в одному місці, а тіла позбулися зовсім в іншому?
Стенлі
: Ага.
Піппа
: Зрозуміло. У багатьох ваших статтях, присвячених цій справі, ви називаєте Села «вбивцею», «душегубом» і навіть «монстром». Вам добре відомо, що до винесення офіційного вироку при описі такого роду історій прийнято вставляти слово «ймовірно», де тільки можливо.
Стенлі
: Смію зауважити, мені не потрібні поради діточок про те, як я маю робити свою роботу. У будь–якому випадку очевидно, що саме він винний. Кожен підтвердить. Вбив, а потім через почуття провини наклав на себе руки.
Піппа
: Зрозуміло. А чому ви такі впевнені, що Сел винний?
Стенлі
: На це занадто багато причин. Навіть якщо не брати до уваги речові докази, він був жертві бойфрендом, так? А найчастіше вбивають саме бойфренди. Ну чи колишні бойфренди. Окрім цього, Сел був індійцем.
Піппа
: М–м... ну, взагалі–то Сел народився і виріс у Великій Британії, хоча ви у своїх статтях часто згадуєте, що він індієць.
Стенлі
: Так, по суті, так воно і є. По крові він індієць.
Піппа
: А яке це має значення?
Стенлі
: Я, звичайно, не експерт з національних питань, але ж у них зовсім інший спосіб життя! І ставлення до жінок відрізняється від нашого. Жінка у їхньому розумінні — власність чоловіка. Ось я і припускаю, можливо, Енді вирішила з ним розлучитися або щось на кшталт того. А він у пориві гніву взяв і вбив її, тому що, у його уявленні, вона належить тільки йому.
Піппа
: Ого… Уф… Ви… Чесно кажучи, я дивуюся, Стенлі, що ніхто на вас до суду не подав за образу честі та гідності.
Стенлі
: Тому що кожен підтвердить, що я правий.
Піппа
: А ось і ні. Я, наприклад, категорично не погоджуюся. На мою думку, вкрай безвідповідально називати людину вбивцею і жодного разу не вставити слова «підозрюваний» або «припустимо» у розповіді про нього, якщо навіть не було порушено кримінальну справу. Або ще гірше… Називати монстром. Якщо говорити про коректність висловлювань, дуже цікаво порівняти з тим, як ви писали про справу Болотного Душителя. Хлопець убив п'ятьох людей і визнав себе винним у суді. А ви в заголовку до своєї статті написали, що йому «бракувало кохання». Це тому що він білий?
Стенлі
: Справа Саліла тут зовсім ні до чого. Просто називаю речі своїми іменами. Остиньте. Яка різниця, як люди його тепер звуть? Він мертвий. Йому вже байдуже.
Піппа
: Його сім'я жива. Ось чому я хвилююся.
Стенлі
: Так ви, схоже, думаєте, він зовсім невинний. Незважаючи на всі експертні висновки працівників поліції.
Піппа
: Думаю, у справі Села, якби воно було порушено, виявилося б занадто багато прогалин і нестиковок.
Стенлі
: Ну, так. Якби хлопець не вбив себе ще до того, як його встигли заарештувати, ми б, напевно, усунули всі прогалини.
Піппа
: Так казати просто безсердечно з вашого боку.
Стенлі
: Це з його боку безсердечно вбивати свою дівчину, біляву хорошульку, і ховати її останки.
Піппа
: Імовірно!
Стенлі
: Вам мало доказів, що цей хлопець вбивця? А ви прямо його шанувальниця... Нам заборонили це оприлюднювати, але надійне джерело в поліції повідомило мені, що вони знайшли в шкільній шафці Енді записку з погрозами. Він погрожував їй, а потім виконав свої погрози. От і все. І ви, як і раніше, щиро впевнені, що хлопець невинний?
Піппа
: Так. А ще я вважаю, що ви — расист, фанатичний пустодзвін, козел…
(Стенлі кинув слухавку.)
Проте завдяки нашій бесіді я дізналася про два нові факти. По-перше, поліція вважає, що Енді вбили в одному місці, потім завантажили в багажник її власної машини і сховали десь ще.
Другий важливий факт, яким Стенлі так щедро зі мною поділився — секретна інформація про записку з погрозами.
Ні в статтях, ні в офіційних заявах поліції про це не згадується. На те, напевно, є причина: можливо, поліцейські не вважали суттєвою інформацію. А може, не змогли довести, що записку написав Сел. Або ж Стенлі просто вигадав цю історію. У будь–якому разі потрібно буде про неї згадати у розмові з друзями Енді.
Отже, тепер, коли мені відомо (начебто), що поліція думає про події тієї ночі, і я приблизно уявляю, якою була б версія звинувачення, саме час намалювати КАРТУ ВБИВСТВА.