Unknown

Глава 28

РОЗДІЛ 26

Штаб-квартира поліції Нью-Йорка

One

Police

Plaza

, Нижній Манхеттен

Дені стояла на сходах позаду Івана Добранського, тризіркового шефа детективів, який очолював Детективне бюро поліції Нью-Йорка. Добранський завершив свою підготовлену заяву і відповідав на запитання перед банкою мікрофонів, прикріплених до трибуни перед будівлею штаб-квартири. Вона була однією з багатьох представників правоохоронних органів, які стояли за його спиною.

Їхній план був подвійним. По-перше, вони хотіли показати єдиний фронт громадськості, яка повинна була побачити, що влада зосередила всю свою увагу на ідентифікації та арешті вбивці, який роками непомітно переслідував їхнє місто. По-друге, вони планували сканувати натовп, що саме і робила Дені під час виступу шефа.

Перед тим, як покинути СОК, робоча група обговорила можливість того, що вбивця може бути присутнім на прес-конференції, щоб особисто побачити те, що він спричинив. Доктор Катралл погодилася, що він, як людина, яка любить спостерігати, може захотіти побачити і відчути підводний потік страху, що закрутився навколо площі. Вони встановили кілька камер, які транслювали пряму трансляцію натовпу в ОКП, де можна було проаналізувати її в режимі реального часу і зберегти відзнятий матеріал на потім.

Не знаючи, що саме вона шукає, Дені опинилася в ідеальному місці, щоб побачити всіх репортерів, операторів і перехожих, які зупинилися у своїх щоденних справах, щоб подивитися, що відбувається.

-Чи правда, що серійний вбивця несе відповідальність за понад дев'яносто вбивств? - звернувся до Добранського тележурналіст місцевого телеканалу.

Дені знала тактику. Викинути неймовірно велику кількість тіл, щоб приманити поліцію і змусити її розповісти, скільки саме було вбивств. Ця інформація з'явиться пізніше в суді, але вони не хотіли її оприлюднювати. Ніхто з громадськості, схоже, не здогадався про графік і систему нумерації вбивць, і цю деталь вони поки що не планували оприлюднювати.

-Я не знаю, де ви почули цю цифру, - сказав Добранський, явно роздратований. -Але ми не маємо чим підтвердити цю інформацію.

Той, хто досяг рангу шефа детективів, був надто великим професіоналом, щоб клюнути на наживку.

-Чи всі жертви - самотні жінки, які живуть самі? - запитав інший репортер.

Вони гаряче обговорювали, скільки інформації можна оприлюднити. Існувала класична дилема: говорити про злочин до арешту чи суду. Хороший адвокат міг би використати будь-які офіційні заяви, якщо згодом виявиться, що вони були помилковими припущеннями з боку поліції. Ще гірше, що почуте могло підштовхнути вбивцю до зміни поведінки або ескалації злочинів у відповідь на щось, що він почув. Начальник поліції не лише виступав перед громадськістю, він створював протокол розслідування, а й одночасно спілкувався з убивцею.

-Так і було, - сказав Добранський. -Але ми хочемо, щоб кожен залишався пильним, незалежно від того, стосується це його чи ні.

-Чи правда, що вбивця проникає в квартири своїх жертв і облаштовує їхні кімнати? - запитав інший репортер. -І що це говорить про нього?

Ця деталь, без сумніву, походила від Синтії, що робило ймовірним те, що в ефірі з'являться мудреці та кабінетні профайлери, щоб висловити свою думку про підозрюваного. Поведінковий профіль - це те, що правоохоронці хотіли б тримати в таємниці, але певні невідворотні факти вже стали надбанням громадськості. У Добранського не було іншого вибору, окрім як прислухатися до них.

-Квартири деяких жертв були пограбовані, але це було не кожного разу, - сказав він. -Те саме стосується і переслідування.

-То ви підтверджуєте, що жертв переслідували за кілька тижнів до їхнього вбивства? - запитав репортер. -Чому ви не попередили громадськість про небезпеку, щоб потенційні жертви могли шукати переслідувачів?

Класичне безвиграшне питання. Якщо начальник скаже, що вони вирішили приховати цю інформацію, поліція буде нести відповідальність за смерті, яким можна було б запобігти. Якщо він скаже, що вони не знали про цю схему, то департамент виявиться некомпетентним.

-Ми лише нещодавно пов'язали ці випадки між собою і виявили закономірність, - каже Добранський, не приховуючи правди. -І як тільки у нас з'явилося достатньо доказів, щоб вважати, що ці справи можуть бути пов'язані з одним і тим же злочинцем, ми створили оперативну групу і виділили ресурси для арешту відповідальної особи.

-Чи відкриваєте ви спеціальну гарячу лінію?

Добранський кивнув.

Вона буде працювати 24/7, і ми запрошуємо всіх, хто володіє будь-якою інформацією, яка може бути корисною для цього розслідування, зателефонувати. Наразі ми не маємо жодного опису, окрім того, що це чоловік, вищий за середній зріст, мускулистої статури.

Дені сканувала натовп у пошуках когось, хто підходив би під цей опис, але він був надто розпливчастим, щоб бути точним. Вона покладалася на свою підготовку, щоб знайти когось, хто не вписувався в загальну картину. Когось, хто виділявся з-поміж представників ЗМІ та глядачів.

Її увагу привернув постукування по плечу. Вона злегка повернула голову і побачила Флінта, який манив її до себе. Замість того, щоб бути частиною вітрини для прес-конференції, він блукав по периметру, спостерігаючи за натовпом.

Вона відступила назад і відійшла вбік з-за спини шефа, який все ще відповідав на запитання. Флінт не відвів би її вбік перед камерами, якби не сталося чогось важливого.

-Ми отримали повідомлення з криміналістичної лабораторії, - сказав він їй тихим голосом, коли вони опинилися далеко від інших. -Їм вдалося зняти частковий відбиток з чогось у парку.

-Достатньо добре, щоб прогнати через AFIS? - запитала вона, помітивши його хвилювання.

Автоматизована система ідентифікації відбитків пальців вимагала мінімальної кількості відмінних рис у прихованому відбитку для порівняння в базі даних. Якщо відбитки були лише частковими або розмитими, то повного збігу могло не бути.

-Перший тест був безрезультатним, - сказав Флінт, а потім посміхнувся. -Але вони спробували нову методику, подали її вдруге, і їм вдалося отримати результат.

Дені дозволила собі мить задоволення. Вперше відколи почався кошмар, крихітний паросток надії почав рости.