Страница 18 из 24
— У тебе й так темне волосся, не буде видно. Зате волосся стане міцнішим, — переконувала я.
Втомлений після роботи, він лише махнув рукою:
— Роби що хочеш.
Поки він вечеряв, я нанесла засіб йому на волосся. Після цього Андрій ще приблизно годину дивився спортивні новини, а потім пішов до ванної кімнати змивати фарбу. Коли він побачив результат, то був шокований. Волосся виявилося світлішим! Андрій довго обурювався й сварився, дивлячись на своє відображення в дзеркалі.
Я ж не втрималася й відповіла:
— Тобі ж подобається біле волосся. От і носи його сам!
Наступного дня Андрій пішов до перукарні та зрештою поголився налисо. Ця ситуація для мене стала ще одним підтвердженням того, наскільки різними ми були насправді і як важко буває будувати стосунки, коли люди поступово перестають розуміти одне одного.
Невдовзі до нас знову приїхав Андрій-молодший. Згодом з'ясувалося, що він таємно листувався в соціальних мережах зі своєю колишньою дівчиною, яка навчалася в Харкові, і приїхав саме до неї. При цьому офіційно він перебував у стосунках з іншою дівчиною. Ця дівчина не подобалася майже нікому з його близьких. Винятком була лише я. Щоразу, коли Андрій-старший або його батьки починали читати Андрію-молодшому нотації та переконувати його розірвати ці стосунки, я висловлювала іншу думку. Я вважала, що це його життя і тільки він має право вирішувати, з ким бути та які рішення ухвалювати. Коли ж стало відомо про його листування з колишньою дівчиною, я сказала:
— Якщо тебе щось не влаштовує у ваших стосунках, спочатку чесно розійдися з дівчиною, а вже потім роби що хочеш. Тоді ніхто не матиме підстав тебе засуджувати. Ате, що ти робиш зараз - це підлість!
Сам Андрій-старший у цій розмові майже не брав участі, воліючи мовчати й не втручатися в суперечку. А вже наступного дня, поки Андрій був на роботі, а його сина також не було вдома, я пішла до аптеки та купила проносний засіб. Повернувшись додому, я вилила весь флакон у каструлю з супом. Сама я ввечері суп не їла, оскільки на ніч зазвичай обмежувалася фруктами. У результаті суп доїли обидва Андрії. Наслідки не забарилися. Усю ніч батько й син по черзі бігали до вбиральні, не розуміючи, що саме стало причиною такого раптового розладу шлунка. Тоді ця ситуація здалася мені кумедною. Проте з роками я зрозуміла, що подібні вчинки були радше проявом накопиченого роздратування та внутрішнього невдоволення, ніж справжнім розв'язанням будь-яких проблем.
Останньою краплею стала подія, яка сталася 15 вересня 2014 року. Я жартома називаю її: «Як відчути себе Мерилін Монро».
Того дня мене запросили як модель на фотозйомку для рекламного каталогу маленької чорної атласної сукні. Зйомки проходили на набережній Харкова. Перехожі зупинялися, щоб подивитися на нас. Хтось усміхався, хтось обговорював побачене, якась жінка навіть щось вигукувала з натовпу. Але я ні на кого не звертала уваги. У той момент я почувалася знаменитою моделлю. Мені подобалася атмосфера зйомок, увага людей і саме відчуття творчого процесу.
Після завершення роботи я попросила зробити кілька фотографій для себе на згадку. Каталожні знімки мені ніколи особливо не подобалися, оскільки їх зазвичай надто ретельно обробляли. Я ж завжди віддавала перевагу природності та не любила ретуші, мені фотошоп взагалі не потрібен. Для цих фотографій я вдягнула червоні атласні рукавички та лисячу горжетку, яка залишилася мені на пам'ять від дядька Нікоса.
Того дня я згадала знамениту історію Мерилін Монро. Саме 15 вересня 1954 року під час зйомок фільму The Seven Year Itch було створено один із найвідоміших кадрів в історії кіно. Мерилін стояла над вентиляційною решіткою метро, а потік повітря підіймав її білу сукню. На зйомки зібралися тисячі людей, фотографів і журналістів. У той вечір вона опинилася в центрі загальної уваги. Згодом ця сцена стала легендарною, хоча для самої актриси той день мав і неприємні наслідки в особистому житті...
Повертаючись додому після зйомок, я почувалася щасливою та натхненною. Мені хотілося поділитися своїми враженнями з Андрієм, розповісти про роботу, про настрій того дня і про те, як приємно було знову відчути себе частиною творчого світу.
Але вдома на мене чекала зовсім інша атмосфера. Я почала розповідати про фотосесію, а Андрій лише невдоволено бурчав через те, що я знову недостатньо посолила макарони. І тут мене остаточно прорвало:
— Не подобається, як я готую? — обурилася я. Після цих слів я наділа йому на голову каструлю з макаронами (Саме цей епізод через багато років я використаю у своїй п'єсі «Жінка з піску», написаній у 2023 році). Після того скандалу я остаточно зрозуміла те, що давно не хотіла визнавати. Наші стосунки вичерпали себе. Ми були надто різними людьми. Нас поєднали обставини, спільні переживання та певна емоційна залежність, але цього виявилося замало для справжнього спільного майбутнього. Одразу я почала шукати нове житло не зважаючи на спроби Андрія помиритись наступного дня. А 27 жовтня 2014 року остаточно розірвала заручини з ним.
Лише згодом я звернула увагу на дивний збіг. Рівно за шістдесят років до цього, 27 жовтня 1954 року, було офіційно розірвано шлюб Marilyn Monroe та Joe DiMaggio. Звичайно, моя ситуація не мала нічого спільного з голлівудською драмою. Проте цей збіг дат здався мені символічним. Того дня я не лише завершила заручини — я остаточно закрила цілий розділ свого життя і зробила крок назустріч новому майбутньому.
Іноді життя створює дивні рими між долями зовсім різних людей.