Страница 72 из 77
Епілог
Час: 03:17
Костя сидів на своїй лежанці та говорив по відеозв’язку. Світло гірлянди було не надто яскравим, але достатнім, щоб освітлювати кімнату. Від цього атмосфера в хаті здавалася теплішою, нагадувала дитинство, казку. Сірий із Лисим, нарешті заспокоївшись, пішли на кухню пити чай. Інвалід, як завжди, заливисто хропів, а Доцент на сусідньому ліжку ще дивився фільм, час від часу поглядаючи на Костю. Молоде, майже юне обличчя хлопця прикрашала щаслива усмішка.
— Ну як так, забула павербанк?
— Не знаю… Ми поспішали. Хотіли зробити тобі сюрприз. Малий дивився мультики й розрядив телефон. А твою маму я просила не розповідати… Думала, встигнемо до опівночі приїхати. Твій тато, диви, як ялинку прикрасив…
— А чия це була ідея повернутися?
— Не знаю… Наша. Малий скучав, і мені там було важко.
— Ти ж знаєш, тут обстріли… Світло вимикають… — Костя з ніжністю розглядав дружину й сина на задньому плані, який грався дощиком із ялинки.
— Знаю… Але… Тут ми якось ближче… — її голос задрижав. — Не знаєш, коли тебе відпустять?
— Не знаю…
Намагаючись не вслухатися в розмову, Доцент склав навушники й повернувся на бік. Це добре, що все закінчилось добре. Аби ж так завжди, подумав.
Раптом хтось голосно чхнув. Звук долинав, без сумніву, з-під шафи.
— От курва… От падло… — Доцент підвівся на ліжку, взуваючи капці. — Ну, ти у мене зараз заховаєшся…
Двері з кухні відчинилися, і світло яскравою смужкою розділило кімнату навпіл. Сірий, намагаючись ступати тихіше, підійшов до Кості.
— Равлик, чуєш… — торкнув його за плече. — Вибач, що відволікаю. Мені ще вдень Банкір написав, але я не бачив. Ти завтра у відпустку. Десять днів. Так що можеш збиратися…
Доцент усміхнувся, спостерігаючи за виразом обличчя Кості, який ще кілька секунд не міг осмислити почуте, так що Сірому довелося повторити знову. Потім, поплескавши хлопця по плечу, той пішов на кухню.
Нахилившись, Доцент зазирнув під шафу. Кіт сидів там, сяючи очима. Якусь мить вони дивилися одне на одного, не відводячи поглядів. Потім Шмаркля чхнув і щось зелене повисло в нього біля носа.
— От зараза… — Доцент зітхнув, підводячись із колін. — Сиди вже, грійся… Чорт хвостатий…
06.06.2024