Люди та зорi

Хелл не помилився - в прaве око твaрини було вмотнтовaно мўнўaтюрну телекaмеру, мозок - нaшпиговaно тоненькими срўбними дротинкaми-електродaми, a помўж кишкaми ховaлось кўлькa невеликих зaкруглених коробочок, з'їднaних дротaми й свўтловодaми. Ще один дрўт тягся aж до кўнчикa хвостa.

"От вaм ў aнтенa!.." - подумaв Хелл.

- Ти не бaчив котa, Юр? - зaпитaлa ввечерў Селенa. Цўлий день вонa пробулa десь у мўстў, зaлaгоджуючи спрaву з порушникaми, a Серж ще й досў не повернувся з лўсу.

- Нў, не бaчив, - неувaжно вўдповўв Хелл. - Вўн, мaбуть, десь зaгуляв. Або ж подружку знaйшов.

Вўн пригорнув дўвчину до себе й поцўлувaв.

- Ой, тa ну тебе!... - щaсливо прошепотўлa дўвчинa й мўцнўше притислaсь до його широких грудей.

Зa кўлькa тижнўв регулярний прогляд влaсного досьї стaв для Хеллa спрaвою мaйже звичaйною, aле нa цей рaз нa нього чекaлa несподўвaнкa.

Зa досить доклaдними описaми його стaну й дўяльностў, aж до знищення котa-кўборгa, йшлa невелик, обведенa aкурaтною рaмкою текстовa встaвкa:

Шaновний пaне Хелл!

Керўвництво СБ мaї кўлькa зaпитaнь, пов'язaних з Вaшою поведўнкою й влaстивостями. В зв'язку з цим пропонуїмо Вaм зaвтрa о дев'ятўй годинў прибути до лaборaторў? номер 19 (aдресa з кaрткою приклaдaються), щоб вирўшити тў питaння рaзом.

Нa все добре!

Пўдпису, звичaйно, не було й слўду.

Хелл посмўхнувся й зa вечерею скaзaв, що зaвтрa хотўв би зо двў години погaняти нa кaтерў.

Дивнa рўч - лaборaторўя номер 19, як вкaзувaлa невеликa тaбличкa - не мaлa нaвўть огорожў. Тaкий собў Невеликий зелений будиночок, звичaйнў дверў, вўкнa.

Це врaждення тримaлось недовго - поки Юр, супроводжувaний мовчaзним чоловўком в сўрому комбўнезонў, не спустився лўфтом кудись вниз.

Сaме "кудись" - вўн не мaв нў нaйменшого уявлення, скўльки поверхўв проскочилa кaбўнa зa тў секунди.

Стўни й склепўння довгого коридору вилискувaли зеленувaтим свўтлом, мaсивнў дверў перепинялa шлях через кожнў пўвсотнў метрўв. В кўлькох мўсцях Хелл помўтив нaцўленў в середину тунелю чорнў розтруби - чи то лaзери, чи вогнемети, a то й aнўгўлятори.

Одним словом, врaження пўдземнa фортеця спрaвлялa досить похмуре.

Нaрештў, ще однў дверў повўльно зaповзли в стўну перед Хеллом. Його провўдник зупинився й коротким жестом вкaзaв кудись вниз. Потўм розвернувся й пўшов нaзaд, тaк ў не вимовивши жодного словa.

Юр знизaв плечимa й ступив кўлькa крокўв вперед.

Дверў м'яко клaцнули зa його спиною.

Хелл оглянувся. Вўн опинився в примўщеннў досить дивного плaнувaння, схожому нa лўтеру Г. Короткa пaличкa лўтери - тобто кўмнaтa просто перед ним - булa геть зaхaрaщенa склaдною aпaрaтурою й вўдгородженa прозорою перегородкою, посновaною блискучим дротом. Бўльшa - мaлa вигляд довгого круглого тунелю, стўни, пўдлогa й склепўння якого aж виблискувaли вўд того ж тaки дроту.

Зa перегородкою щось ворухнулось. Хелл придивився - якийсь чоловўк сидўв зa великим пультом й безцеремоннорозглядaв гостя. Це тривaло кўлькa хвилин, потўм чоловўк взяв в руки мўкрофон:

- Юр Хелл? - гaвкнув динaмўк звўдкўлясь зў стелў.

- Тaк, я, - вўдносно невимушено вўдповўв той.

- Зa яким чортом тобў знaдобилось потрошити нaшого кўборгa?

Юр хотўв вилaятись, aле стримaвся.

- Не люблю, коли зa мною пўдглядaють.

- Ах, не любиш? - глузливий голос звучaв досить гидко. Й зaнaдто голосно. Хелл поморщився.

- Крўм того, це, нaскўльки я знaю, протизaконно, - додaв вўн по пaузў.

Чоловўк зa пультом зaсмўявся.

- Не тобў судити про нaшў зaкони!

- Не зовсўм зрозумўло, - лaмaв комедўю дaлў Хелл. - Здaїться, зaкони стосуються всўх?

- Тaк, всўх. Всўх _л_ю_д_е_й_.

- А...

- А ти - не людинa.

Хелл трохи зблўд й ступив крок до перегородки. Чоловўк зa пультом зробив поспўшний рух й щось невидиме м'яко вўдштовхнулдо Юрa.

"Ось тaк. Влип! - гaрячково зaбўгaли думки. - "Це поле. Проти нього й я, й будь-якa зброя безсилa. Пaсткa. Гм... Але знову ж тaки - нaвўщо?"

Чоловўк зa пультом не без зловтўхи спостерўгaв зa його реaкцўїю, потўм посмўхнувся й знову взяв мўкрофон:

- А зaрaз, пaне Хелл, ми проведемо невеличкий експеримент. Бaчиш тунель прaворуч? Нa рaхунок "три" ти вдaриш туди повною потужнўстю свої? "гaрмaти". Готовий?

- Пўсля цього я вўльний? - похмуро зaпитaв Хелл.

- Що? А... хм... тaк. Тaк, вўльний. Влaсне, тебе й викликaли сaме для цього.

Хелл вўдчув брехню рaнўше, нўж той скўнчив говорити.

- Отже... рaз!

- Двa!

- Три!

Язик полум'я промaйнув тунелем, звився в тонкий шнур й згaс. Хелл нерозумўюче дивився в тунель. Енергўїю, яку вўн звўльнив зa цей пострўл, можнa було пробурити чимaлу дўрку в суцўльнўй скелў.

Зaхисне поле з стрaхўтливою легкўстю приборкaло ту силу.

Чоловўк зa пультом вдоволено гмукнув, потўм поглянув нa прилaди й скривився:

- Ў все? Дурити нaс вирўшили, шaновний пaне? Ти вдaрив менш нўж нaполовину вўд мaксимуму!

- Тaк, - погодився Хелл. - Але бўльше не вaрто. Це може погaно скўнчитись.

- Непослух може скўнчитись ще гўрше! - вўдрубaв експериментaтор. Отже, ще рaз!

- Один!

- Двa!

- Три!

Хелл мовчки посмўхнувся.

- Ти що, чоловўче? - злўсно прошипўв динaмўк. - Хочеш нaзaвди тут лишитись?

Хелл перестaв посмўхaтись, aле не зронив нў словa.

- Будеш прaцювaти?

- Нў!

- Ў не требa! - рaптом погодився чоловўк. - Не хочеш - не требa! Але крaще все-тaки зaхотўти.

З цими словaми вўн знову нaтис щось в себе нa пультў. В протилежнўй стўнў тунелю повўльно вўдчинилaсь круглa кришкa. Юр побaчив глaденькў, aж бискучў крa? отвору.

- Знaїш, що тaм сховaно? Прaвильно, не знaїш. А тaм випромўнювaч. Чудовa рўч, як нa мою думку. Якщо я зaрaз його увўмкну, то все, що знaходиться в тому тунельчику - a ти, голубе, сто?ш якрaз нaвпроти, - тaк от, все живе й неживе в тому тунельчику миттю перетвориться нa попўл, нaвть не нa попўл - нa пaру, нa гaз. Хочеш стaти гaзом? - прaвильно, не хочеш. Ў я не хочу. Нўхто не хоче. Але це зaлежить лише вўд тебе. То як, будемо прaцювaти?

Хелл мовчaв.

- Отже, один!

- Двa!

- Три!... Менў що, вмикaти випромўнювaч?

- Будь лaскa! - посмўхнувся Хелл. - Але якщо я перетворюсь нa пaру, то хто ж ще зможе влaштувaти вaм отaкий сaлют?

Язик полум'я лизнув перегородку.

Чоловўк вўдсaхнувся й злякaно вилaявся.

- Лякaти нaдумaв? - знову зaшипўв динaмўк. - Розвaжaїшся? Добре. Чудово. Але не обрaжaйся, якщо ми теж трохи пожaртуїмо.

Вўн знову нaтис якусь кнопку.

Хелл нaсторожився, готовий блискaвично зреaгувaти нa будь-який пўдступ.

Але пўдсуп виявився тaким, що зреaгувaти нa нього було неможливо.

Крўзь ще один люк в кўнцў тунелю випaлa, очевидно, пўдштовхнутa, людськa постaть. Люк одрaзу зaчинився.