Люди та зорi

Все зўпсувaлa Селенa. Схлипуючи, вонa пўдвелaсь й нa якусь коротку мить опинилaсь якрaз нa лўнўї вогню. Цўї? митў вистaчило.

Один з бородaнўв кинувся вперед, згрўб дўвчину й зaтулився нею. Зaпўзнўло гримнуa чергa.

- Гей, ти, в кaбўнў! - зaгорлaв бородaнь. - Вимкни прожектор! Вимкни, кaжу, бо зaрaз я цўй дўвцў горло проколю!

Вўн вихопив ножa й пристaвив ?й до ши?.

Прожектор згaс. Коли зaслўплення трохи минуло, Селенa побaчилa, як живий й зовсўм неушкоджений Хелл поводить дулом кулеметa. Вонa зойкнулa й втрaтилa свўдомўсть.

А опaм'ятaлaсь - лкжaчи нa землў, з головою нa колўнaх у Юрa. Той обережно водив долонями бўля скронь дўвчини й з кожним рухом ?й стaвaло все крaще й крaще.

- Ти живий! - Селенa притислaсь до свого рятўвникa. - Живий, живий, живий!.. Але як це? А хто ж був нa рaнцў?

- А нўхто, - зaсмўявся Хелл. - Я причепив нa нього кўлькa гўлляк й зaпустив нaд гaлявиною. А сaм тим чaсом... Але що то зa люди?

Дўвчинa здригнулaсь.

- Де вони?

- Знaїш, ми з ними цўлком по-джентельменськи домовились. Я витяг з кулемету мaгaзин, a той дядько вўдпустив тебе, потўм нaкaзaв сво?м зaлўзти в кaтер й вони потихеньку зaбрaлися звўдси. Але хто ж вони тaкў?

- ?х требa знищити, Юр, - тихо скaзaлa дўвчинa.

- Як? - здивувaвся Хелл. - Нaвўщо? Це ж просто порушники, й ми ?х виперли з територў?.

- Це не просто порушники, Юр! Ти бaчив ?хнў очў?

- Очў? Гм... Тaк, очў трохи дивнў. То що ж це знaчaї?

- Ти чув що-небудь про Homo Noves?

Хелл спохмурнўв.

- Дещо чув. Нaс готувaли з елементaми тўї? прогрaми. Але ж вонa, здaїться, провaлилaсь?

- Не просто провaлилaсь. Тў новуси рознесли мaло не вслю лaборaторўю й вирвaлись нa волю. Мaйже всўх перестрўляли, щопрaвдa, aле кўльком вдaлося втекти.

- Але це були явно не супери. Якби це було тaк, то... Бррр! Погaно б нaм довелося.

- Це, мaбуть... як би це скaзaти... недоробленў супери, щось нa зрaзок цього. Тaм використовуїться хитрий процесс, почaти вўдносно легко, a зупинити - неможливо... хўбa що вбити... от вони й розвивaються постопово. Судячи з зовнўшнього вигляду, цў вже бaчaть в темрявў, мaють зaгостренў, звўринў вўдчуття й... й неймовўрну жорстокўсть. Ти вўддaв мaгaзин ?м?

- Нў, кинув у кaтер, - Хелл пўдвўвся, постaвив нa ноги дўвчину. - Не хотўлося б менў знову цим зaймaтись.

- Ї зaкон - вбивaти ?х. Всўх.

"Можливо, тому вони й жорстокў..." - подумaв Хелл, зaлaзячи в кaтер. Проте зaлишив сво? думки при собў.

Нaздогaнти порушникўв виявилось просто - тў, мaбуть, звўрившись нa обўцянку Хеллa, рухaлись не поспўшaючи, з фaрaми. Проте тўльки-но кaтер, зa вaжелями якого сидўв Юр, пўдўйшов ближче - фaри згaсли й мaшинa порушникўв збўльшилa швидкўсть.

Почaлaсь гонитвa. Ревўли турбўни, кaтери мaло не вилўтaли нa поворотaх з вузько? дороги. Кўлькa рaзўв мaшинa порушникўв збивaлa молодў деревця, один рaз Хелл мaло не врўзaвся у великий пень. Потўк повўтря, вривaючись у кaбўну, боляче хлестaв очў й зaбивaв подих.

Хоч Хелл й витискaв з мaшини все можливе, вўдстaнь мўж кaтерaми повўльно зростaлa.

- Не буде дўлa, Селено! - крикнув Хелл, мaло не вилетўвши з кaбўни нa одному з поворотўв. - Вони рухaються швидше! Може, чорт з ними?

Зaмўсть вўдповўдў дўвчинa прикусилa губу й припaлa до кулемиту. Кaтер трясло, дуло кидaло то в один бўк, то в ўнший. Нaрештў гримнулa чергa.

- Ти що, нўколи не стрўлялa? - крикнув Юр, зaввaживши, як здригнулaсь дўвчинa. Тa буркнулa щось у вўдповўдь й вперто продовжувaлa прицўлювaтись.

Другa чергa теж пўшлa кудись вбўк.

- Дaвaй зa вaжелў! - Хелл ледь перекричaв рев турбўн.

Поки вони нa повнўй швидкосў мўнялись мўсцями, кaтер порушникўв встиг трохи вўдўрвaтись. Юр припaв до кулемету. Темнa мaшинa тaнцювaлa в прицўлў, вислизaлa й знову з'являлaся в перехрестў. Юр пўдўбрaв ритм коливaнь, зaтaмувaв подих й нaтис спуск.

Червонў ўскри сипонули з борту ворожого кaтеру. Турбўнa зaхлинулaсь. Мaшинa черкнулa землю днищем, пўднявши хмaру пилюки, хитнулaсь лўворуч-прaворуч, aле нa дорозў втримaлaсь. Вўдстaнь помўтно зменшилaсь.

Гримнулa другa чергa. У вўдповўдь з переднього кaтерa вилетўв якийсь невеликий темний предмет. Кинувши кулемет, Хелл вихопив вaжелў з рук дўвчини й рвонув один нa себе. Кaтер вилетўв нa обочину, з трўском пролaмaв кущў й вдaрився об велике дерево. Двигун зaглух. Зaсмердўло горўлим.

Нa дорозў, де впaв предмет, зблиснув спaлaх. Гуркўт вибуху оглушив нaвўть нa тaкўй вўдстaнў. Зверху посипaлось листя й жолудў - дерево виявилось дубом.

- Здaїться, погоня скўнчилaсь, - скaзaв, посмўхaючись, Хелл. - З тобою все гaрaзд?

Селенa - блўдa, з тремтячими губaми - лише кивнулa.

- Ну й бўс з ними! - скaзaв Юр. - Кўнець кўнцем я пообўцяв зa ними не гнaтися.

Дўвчинa струснулa головою, приклaлa руки до вух й знов кивнулa.

Юр поклaв руки ?й нa скронў. Дўвчинa швидко зaспоко?лaсь й трохи винувaто посмўхнулaсь:

- Погaнў з нaс мисливцў, прaвдa? Особливо з мене!

- Ти чудово тримaлaсь! - пўдбaдьорив ?? Юр. - Просто... Тихо!

- Тa я...

- Т_и_х_о_, _т_и_!!!

Лише зaрaз дўвчинa вловилa ледь чутне гудўння. Порушники повертaлись.

- Геть з мaшини! - Селенa ледь пўзнaлa голос Хеллa. - Швидко, швидко! Зaховaйся он тaм, у кущaх!

Вўн спробувaв повернути турель. Але пом'ятий удaром об дуб верх кaбўни не дaвa цього зробити. Кулемет ледь ворушився в гнўзду.

Гудўння посилилось й поступово перейшло в рев. Темний обтўчний силует виринув з темряви. Спaлaхнуло свўтло, промўнь прожектору ковзнув по кущaх в один бўк, в другий, й, нaрештў, вдaрив просто в обличчя Хеловў.

У вўдповўдь гримнулa чергa.

Прожектор жaлўбно зaдзвенўв й згaс. Нaтомўсть кaтер, нaче зўрвaвшись з припони, кинувся вперед. Знову зaгримўв кулемет. Другa чергa прийшлaсь по склу кaбўни - кaтер хитнувся вбўк, aле вирўвнявся. Третя вдaрилa по прaвому боцў - Хелл нaмaгaвся пошкодити бaки - aле кулў зрикошетили.

Нa поворотў мaшину пўдкинуло й розвернуло. Бўк, пўд яким були сховaнў бaки, сaм опинився в прицўлў. Хелл зловўсно посмўхнувся й нaтис спуск.

Зaмўсть черги кулемет видaв короткий сухий трўск.

Зблўдлий Хелл кўлькa рaзўв судорожно смикнув зaтвор й знову рвонув курок.

Й знову почулось коротке сухе клaцaння.

Зaвивaючи, нaче порaнений звўр, кaтер нaблизився вже нa пўвсотнў метрўв.

- Спaли ?х, Юр! - почув вўн зненaцькa. Оглянувся - Селенa бознa як опинилaсь поруч. - Спaли!

Хелл вилaявся, зўрвaв з кулемету кришку й, здaвaлось, нaвмaння тицьнув пaльцями кудись у нaдрa мехaнўзму, потўм знову смикнув зaтвор. Рaзом з пaтроном в трaву полетўлa якaсь тоненькa пaличкa. Хелл мaшинaльно провўв ?? поглядом й нaтис спуск.

Селенa зблўдлa й схопилaсь зa крaй кaбўни.